Marianna Soronevych
Мілан, Бреша, Болонія, Неаполь та Казерта, Латина та Рим зустрічали співака з України, який привіз в Італію пісні відомі з дитинства чи молодості.
Іван Попович виступав в Італії уже не вперше. Його творчістю була можливість насолодитися на Святі Матері у Римі, кілька років тому. Тепер артист включив її у графік туру європейськими країнами, у яких мешкає найбільша кількість мігрантів. Наступними на черзі є Іспанія, Португалія та Німеччина.
Без участі Поповича не обходився жоден “Концерт на замовлення”, пісні з його репертуару належать до Золотого фонду української естради. Мабуть нема таких, хто б ні коли не чув “Золото Карпат”, чи “Розлук не буде”, які якнайкраще підходять щоб висловити найтепліші побажання рідним.
Під час його виступів не буває пасивних глядачів. Сам того не помічаючи, починаєш наспівувати “Жменька рідної землі”, а то й пустишся у танок.
У турі по Італії, артиста супроводжувала співачка Василина, достойна учениця маестро, яка дуже сподобалася публіці.
По завершенні його римського концерту, артист розповів про задоволення від виступів та …розчарування.
Цей тур був складним. Діаспора в Італії не є такою об’єднаною як у Канаді чи Австралії, всі витрати взяла на себе команда артиста.
Концертна програма складалася із веселих пісень “Мій репертуар багатий на лірику, та життя заробітчан і так повне суму, тож сьогодні я їх не співатиму” – сказав маестро.
Найбільше пошановувачів традиційної української естради було в Римі, Болонії та Бреші. Тут концерти пройшли із аншлагом.
Іван Попович був щедрий на спілкування із шанувальниками, відвівши значну частину післяконцертного часу на фото та автографи і, навіть, провів маленьке прослуховування вокальних здібностей малої співачки, яка мріє про велику сцену.
Якщо від перебування у Римі у артиста залишилися найкращі враження, за це він подякував УГКЦ та Колегії Св. Софії, так не сталося на гастролях у інших містах: “Зокрема, під час концертів на Півдні, в один день ми відспівали два концерти, а поїсти вдалося лише о 23 годині, в той час як приймаюча сторона в Неаполі цим не цікавилася. Я чуть не зімлів від голоду” – розповів Попович.
Не в усіх містах маестро зустрічав повний зал. “Ще не всі українці зрозуміли, що наша сила – у єдності. Коли приїжджає артист з України, не залежно хто він, треба прийти і підтримати. Саме навколо мистецтва та церкви об’єднується громада. Так створюється діаспора. Зараз нам телефонують із Мілана і просять повернутися, обіцяють організувати зал на 400 глядачів, але вже пізно…” – згадує він.
“Концерт в Латині не став збитковим лише тому, що Посольство України виділило нам машину для переїзду”.
Артист не утримався щоб не зіронізувати зі сцени (маючи на увазі духовну бідність) тих, кому квиток виявився надто дорогим. “Коли будете у Києві, і побачите афішу мого концерту у Палаці Україна, підходьте із службового входу, в мене є зарезервовані місця, дам їх вам, бо ви і так забагато витратилися”.
Мабуть надто вже наші заробітчани відмовляються від особистої радості, жертвуючи позитивними емоціями, щоб побільше відкласти, побільше вислати дітям-онукам в Україну.
Глядачі Римського концерту розходилися у піднятому настрої. В організаторів не залишилося жодного диску чи листівки. Римські українці понесли із собою музику Івана Поповича, і для себе, і для тих, хто на концерт не прийшов.
Маріанна Сороневич
____________________________________
ІНШІ СТАТТІ, ЯКІ МОЖУТЬ ВАС ЗАЦІКАВИТИ:
