Marianna Soronevych
Нині Алла завершила лікувально-реабілітаційний курс в одному зі шпиталів Бреші, де займалася гімнастикою, навчалася ходити знову. Наразі живе у невеликому селі Бедіцоле, поблизу Бреші, в тій же родині, де працювала останні два роки, доглядаючи стареньку хвору донну. Її робоче місце вже зайняла інша жінка. Алла шукає легшої роботи, бо сил вкрай мало, тіло болить від ран. Адже була між життям і смертю…
Весняного ранку 12 травня, як завжди, поїхала велосипедом до супермаркету за покупками. Цей зручний і невибагливий засіб пересування завжди був їй у пригоді, виручав у різних ситуаціях. Вихідними Алла їздила ним за десятки кілометрів у містечко з протилежного боку Бреші до подруг, з якими довелося працювати кілька років. Життєві обставини роз’єднали її з друзями, але майже щотижня, незважаючи ні на що, вона вирушала у традиційну подорож.
Господь прихильно ставився до неї, охороняв під час кожної поїздки. Не одну сотню кілометрів накрутила вона на „бічі”. Та цього разу небезпека чигала на неї неподалік дому, до якого квапилася з продуктами. Їхала як завжди, дотримуючи правил. Несподівано на великій швидкості, з-за повороту прямо на неї мчало авто. Часу для дій було обмаль, Алла встигла зупинити велосипед, почала махати рукою подаючи знак водієві легківки, як потім з’ясувалось 76-річній італійці, але зіткнення уникнути не вдалося. Від різкого удару у лівий бік жінка опинилася на асфальті і втратила свідомість.
Сильний струс мозку, черепно-мозкова травма. Опритомніла на четвертий день у реанімаційному відділенні цивільного шпиталю у Бреші. Після тижня нерухомості лікарі почали складати зламані ключицю, коліно, пошкоджений хребет, ребра. Операція за операцією. Поки лежала нерухома, неначе у лещатах, надокучлива думка свердлила мозок: „Чи буду ходити, рухатися?”. Лікарі запевнили, що операції пройшли успішно, усе повинно бути добре.
Перебуваючи у лікарні, жінка не почувалася самотньою. Подруги майже щодня відвідували Аллу, допомагали, як могли, підтримували, розраджували. І вона витримала нелегкий двобій і жорстоке випробування обставинами. Встала на ноги, ходить, правда, наразі з милицями, та здоров’я міцніє з кожним днем.
Свідків дорожнього інциденту нема, винуватиця втекла з місця події. Судова справа, отже, триватиме довго.Чи зможе Алла захистити свої права і отримати матеріальну і моральну компенсацію за все, що пережила, покаже час…
На прохання героїні моєї розповіді, не називаю її справжнього імені. Можливо, хтось з співвітчизників захоче бодай теплим словом підтримати Аллу, посприяти їй матеріально. Тож просимо звертатися до редакції „Української газети”.
Христина Весна
УКРАЇНСЬКА ІТАЛІЯ
