Україна у вірші Анни Буковської

Україно моя,що нащадки зробили з тобою?!
Розтягли,розікрали ще й розп”яли тебе на хресті,
Щоб розп”ята на вітрі стояла,
від морозу – тріщали кістки,
І дощі потім їх обмивали,
щоби змити криваві сліди.
Свій народ тобі гірший за ката,-
розглядіти його,ой не легко тобі:
ненавидить син батька,
вбиває брат брата…
Залишивши розп”яту
тебе на хресті!
Схаменися.народе,поки ще не пізно!
Зберімось в кулак,як колись козаки!
Вспупімо у бій справедливо і грізно,
Поки не зотліли Вкраїни кістки!
Бій святий,щоб Вкраїна воскресла!
Бій безкровний,та вірний в ділах!
Щоби стяг український
ми з гордістью несли
і слава Вкраїни
не вмерла ввіках!