Marianna Soronevych
– Алло, алло! Це ви, тату? То Михайло з Іспанії. Ви мене чуєте? У мене все добре. Чому не могли до мене додзвонитися… Та було трохи і недобре біля мене – переніс-їм операцію. Але ви не переживайте. Бог поможе, і все буде добре. Як там мама? Плаче? Скажіть, хай не плаче, я вже виздоровлюю. А як Івасик, як здоров’я? Алло, алло, алло…
Не вспів тато щось спитати, розказати як зв’язок обірвався. У хаті стало тихо-тихо. Івасик відклав підручник і допитливими оченятами дивився на дідуся і бабусю. У глибокій задумі батько низько схилив голову, тихенько схлипувала мати. Хвилинну тишу прорізав телефонний дзвінок.
– Алло, Михайле, що сталося? Чому перервався зв’язок?
– Алло, тату, це не Михайло – то Дмитро з Росії. Як почувається мама. Як Ваше здоров’я. у мене все нормально. Маю справу з будовою. Бетонуємо, штукатуримо. А як там Михайло? Бо чомусь не можу до нього додзвонитися? Ну все, бувайте здорові…
Знову запала гнітюча тиша. Ніхто не наважувався її порушити. Батько, крадькома втираючи очі, повернувся до образів:
– Отче наш…
Ой, три шляхи широкі Докупи зійшлися, На чужину з України Брати розійшлися…
Тарас Шевченко
Микола ФЕРШТЕЙ, с. Пшеничними (Тисменицький район),
газета “Нова Зоря”
