Микола Костишин народився в 1964 році в Cибірі, біля міста Іркутська. Мешкав там з батьками до восьми років. Потім сім’я повернулася на Батьківщину, до села Черніїв що на Івано-Франківщині. Через проблеми зі здоров’ям старшого брата перебралися до Криму для зміни клімату.
Микола ходив у російськомовну школу в Криму. Але рідну мову не забував ніколи. Після армії, закінчив Івано-Франківське радіотехнічне училище і працював на радіозаводі регулювальником радіо апаратури.
В часи перебудови у ролі потягового електрика побачив майже весь СРСР. У перші роки Незалежності, змінивши професію, став фізіотерапевтом. Чотири роки працював в реабілітаційному центрі в Аргентині. Потім жив у Португалії, а зараз осів в Італії. Одружений 14 років, має восьмирічну донечку.
Як так?
Що трапилося з нами?
Знову стали ми рабами!
Мабуть Незалежність, не для нас,
Якщо не оцінили ми її в цей час!
Як можна продати, майбутннє своє?
Невже буде краще,ніж є?
Коли ти безправний, та з ковбасов,
Бо тебе купили, «проффесор»,
чи красуня з косов!
Ні, дорогі мої, ні!
Самі винні, що опинилися в цьому багні!
Продались за копійки,
Тепер знущатися будуть роки!
Як зможеш дивитись у вічі онукам?
Котрі запитають хто винен цим мукам?
Якщо ти – байдужий, до себе самого,
То в тебе, немає нічого святого!
*****
За Незалежність, боролися віки!
І прадіди,і батьки!
Сьогодні ганебно,владу віддали,
Тим, хто Україну продали!
Одні за гроші, підуть на будь-що!
А другі, скажуть – а тобі то, що?
Це – байдужість людей,
Що живуть, без ідей!
Нам волю Господь подарував,
Політик зі сходу, прийшов і продав!
Бо ті, хто в Раді,
По вуха в зраді!
Їх час вже минув,
Нагадаю, для тих хто забув!
Обіцянки жодної, не здійснили,
Бо лишень до влади хотіли!
Але Господь, хай судить вас,
За те, що не дбали про нас!
А Україна стерпіла і гірше,
Шкода лише часу,
бо заслуговує на більше!
Микола Костишин