Marianna Soronevych
Зустрiлися двi нашi жiнки,
Вже майже i не українки:
ця в рваних шортах чи в спiдницi
з очей аж свiтиться “белецца”.
-Ну що там, як дiла?
твоє аморе коме ста?”
“Сто бене, грацiє, амiка-
уже i свого чоловiка
трохи стала забувати,
бо тут навчилася кохати.
Вжей не пишу листiв додому,
все посилаюся на втому.
Буває дзвоню, к мiй хороший
на челюляр заправить грошi.
А так все добре, все “апосто”
Купила собi нову “борсу”
Недавно зуби помiняла,
щоб “луна” в ротi не блищала.
Та “мiй” говорить що “адессо”
менi робитиме “пермессо”
Може поїду на Вкраїну
Тай заберу сюди дитину.
I думаю вже повним ходом,
З “марiтом” зайнятись розводом.
Не знаюточно, але може,
Мiй iталiєць мене “споза”.
А ти там “кара” як ся маєш?
Ще свої зуби не мiняеш?
– Та в мене нiби “тутто бене”
Може, щей краще нiж у тебе.
I думаю, чого тужити,
Не так то вже й погано жити –
На “буси” я вже на машинi
З ним їду кожної недiлi
Й торти, “дольче” i “бiскоттi”
Передаю, хоч без роботи.
Вже, може мiсяцiв з чотири
Сама оплачую квартиру
На “челюлярi” маю грошi,
I проїзний, якщо попрошу.
I вже стрижуся, на останку
У перукарнi, а не в парку.
А зараз “скуза, нон че темпо”
Бо маю ще “апунтаменто”
По iталiйському “бочьоне”….
Я так собi постояв збоку
Й навмисне, а чи ненароком
Пiдслухав всю розмову цю
I знаете,що я вам скажу?
Ми поки станем тут багатi
“дiвентеремо” справдi “маттi”
Нiби смiюсь але в душi
за таку жiнку страшно й гiрко
Перш, нiж неславити свiй рiд
Подумайте,ви ж українки!
(I смiх, i плач…..)
Цей вірш став популярним серед українських італійців. Його автор редакції невідомий.
