"Простіть за те, що так далеко я" - Творчість читачів

Вірш “Сповідь” Марії Стецюк з міста Калуш.

“Сповідь”

Немає мами – гірко на душі,
І серце плаче: Де, Ви, моя нене?
Чом не приходите до мене у ві сні
І не говорите до мене?

Чом не розкажете, Ви, про свої жалі,
Самотність, тугу, довгі-довгі ночі.
Я хочу бачити Ваше, лице
Й, простіть, Ваші, засмученії очі.

Простіть за те, що так далеко я,
Й не розумію завжди, Ваші, болі,
А, Ви, тримали, рідна, все в собі,
Щоб не ранити серце своїй доні.
Коли питала, може, мамо, Ви,
Вже хочете, я більше не поїду.
Візьму до себе Вас у місто
І більш нікому, Вас, не дам в обіду
Ви відвертали лиш своє лице,
Втирали сльзи, й говорили
“Їдь! Туди твоя дорога,
Потрібні гроші, маєш діти, доню,
Й онуки ти
І їм потрібна твоя допомога.
Простіть за те, що помагала всім,
І дітям, і онукам й їншим…
Вам, найрідніша, Вам була потрібна.
І, ти мій Господи, мені прости
За те, що не була я там, де треба,
Вкріпи у вірі, серце очисти,
І душу піднеси до неба!