Як заплава великої річки, зелень центрального парку трикутником врізалась у невеличкий парк, що наче в обійми взяв будівлі центрального шпиталю. Саме по неділях тут було людно. Збирались бадантки різних національностей, що на візочках вивозили своїх сеньйор. Уляна ніколи не думала, що доля так од неї відвернеться і тепер сама опиниться у візку, а замість заробітку […] More
Щодня для мене, українки, ранок в Італії починається зі слів «путана» та «цокола» в мою спину. Ці слова я чую від жінки, яку я зобов’язана доглядати, тому що вона є моїм роботодавцем. Якщо зміню роботу, я не впевнена, чи зміниться це відношення до українки в Італії. Я не дивуюся жінці, яка має цілий букет психічних […] More
Жінка сиділа біля відчиненого вікна і дбайливо розчісувала, щойно вимите, пишне волосся. За півтора року воно непомітно відросло і тепер розсипалося грайливими каштановими хвилями по оголених плечах. Краплини води спадали, неначе прозорі перлинки, на чисту, сніжно-білу сорочку, а з-під неї випиналися високі груди. Жінка підняла очі і несміливо подивилася на своє відображення у дзеркалі. О, […] More
Шановна редакція Української газети, хочу розділити з вами мою радість: у Різдвяну ніч в мене народилася внучечка Христиночка (в Україні). Цій події я присвятила свого невмілого, але від усього серця, вірша.Щирі вітання, дякую. Наталія Антоняк, П”яченца. Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
… “Маючи “початковий капітал”, починаю думати над тим, скільки бракує “до повного щастя”. Рівно ж хочу й поділитися чи, може,.. відкупитися…”… Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
Старий сліпий кобзар, здається, навіть не торкався струн… Мелодія разом із піснею лилися десь із глибини душі. Вправні довгі пальці впевнено видобували із древнього інструменту цей чарівний та сумний мотив, він линув десь у далечінь, над схилами Дніпра; потім, підхоплений вітром, летів над безкінечними степами, де ще зовсім недавно проливали кров козаки, на славетну Хортицю, […] More
Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
Чому одинокі діти плачуть ночами дивлячись у вікно, думаючи про те, де їхні батьки, чому покинули…Невже вони їдуть за кордон, заради омріяної подорожі, іноземних страв, та хорошої економіки?Це все просто заради того, щоб, прогодувати свою сім’ю, дати освіту своїм дітям, заради думки, що там життя краще… Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
“Італійське Різдво на український лад… То нічого, що мови різні, різні традиції, різне виховання і цінності. Ми все одно усі Божі діти, а зачить брати і сестри. Яке це велике щастя, коли ти не один, коли є до кого пригорнутися, відчути підтримку і розуміння! …” Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 0 Середній: 0] More
Як живеться українцям в Італії? Це питання зацікавило мене в Україні після того, як тут почали з’являтися “українки з Італії”. На перший погляд, трохи дивні, вони викликали загальну увагу, за ними спостерігали, про них пліткували. Я розмовляла з ними, намагалася зрозуміти, чому в їхніх очах таїться смуток, а в поведінці – якась непричетність до життя. […] More
Ребрик Наталія Василівна народилася 30 березня 1963 р. у місті Львові. Освіта середня. Заміжня. Двоє дорослих синів. Вірші писала зі шкільних років. У 1979 р. була придставницею зі Львова на з’їзді молодих поетів України, що проходив у Каневі. На даний час проживає у Неаполі. Натисніть, щоб оцінити цю статтю! [Усього: 1 Середній: 5] More
