Marianna Soronevych
У країнсько-італійська музично- літературна асоціація “A. G. M. D.” із міста Реджіо Калабрія видала збірку поезій українського репресованого і забутого усіма поета Леоніда Бондаря.
Книга вийшла у грудні 2013 італійською мовою у перекладі Олени (Аліни) Грегуль і зайняла почесне місце серед інших літераторів у 21 бібліотеці Італії, зокрема уТренто, Генуї Болоньї,Венеції, Феррарі, Барі, Лечче, Катанії, Гравіні ді Катанія, Неаполі, Трапані, Мессіні та інших.
13 травня книга приймала участь у “Авторському марафоні” у бібліотеці “Ельса Моранте” у Римі. У Києвському музеї ім М. Т. Рильського у лютому 2014р. була організована Вікторією Колесник (директор музею та науковець) вперше презентація збірки на Україні. незважаючи на те, що книга італійською мовою, студенти університету читали вірші українською у рукопису, надані дочкою поета – Нелі Леонідівною Бондар-Шовкун.
У квітні цього року збірка була надрукована у Реджіо ді Калабрія українською мовоюі вже знаходиться у Парижі та Сполучених Штатах Америки.
Олена Грегул
Книга поезій “Струни серця” – це подорож у душу людини, змученої своїм сумним минулим і ще більш скорбним сьогоденням. Роки у дитячому будинку, дитинство, від якого неможливо вилікуватись і потім роки удушливої агонії свободи. Він був людиною, яка ділила своє життя між великим коханням, літературою, політикою та педагогікою. Він також партизанив, де загартував характер, завдяки цьому протистояв голоду, фізичним та психологічним знущанням у сталінських таборах, де людяності місця не було.
У своїх віршах Бондар зміг передати пульс життя, яке не залишив “ржавіти”, не дивлячись на великі нещастя, що випали на його долю. Заходити і виходити з ГУЛАГу не означало для нього перестати вірити у ідеали свободи, справедливості, які перевершують зло. Твори Бондаря здаються сміливим викликом тим умовам, у яких політичний в’язень буде перебувати довгий час.
Його біографію слід розглядати як роман з переплутаними подіями, вона допомагає зрозуміти його твори.У творчості описано період з 1912р. року по січень 1982р. Між ціми датами формується ряд творів, що дивує своєю кількістю і варіаціями жанрів: поеми, пісні, романи, оповідіння, казки, анекдоти з українського фольклору.
Один із домінантних мотивів у своїй поезії є Свобода, який не тільки з’являється у листах до родини та друзів, але і у описаннях природи, у зміні сезонів року, у невпинному бігу часу. Мотиви миру, справедливості, любові також пронизують усю творчість поета.
Зрозуміло, що поезія буде оцінена із часом з громадської та соціальної точок зору. Артист, літератор не може бути ізольованним від суспільства, від епохи у якій живе. Він повинен боротися за суспільство більш цивілізоване і вільне проти кожного тоталітарного режиму.
Діно Кондо’
Біографічна довідка
ЛЕОНІД Олександрович Бондар народився 12 березня 1912 року у селі Малі Єрчики Сквирського району Київської області.
У сім років він залишився сиротою і був відправлений у дитячий будинок , який був розташований на территорії Феофанського монастиря у Києві. З 1926 року Леонід починає друкуватися у газетах та журналах Києвщини, привертає увагу таких поетів , як Василь Кучер, Маря Куделя, Максим Рильський та Павло Тичина.
Вищу освіту юнак отримує у Інституту Вищої Освіти у Києві, який закінчує у 1932році і починає вчителювати.З 1932 по 1941 він працює у школах Київщини, викладаючи українську та українську мови.Коли наступила Вітчизняа війна 1941року Леонід йде у партизани.З 1941 по 1945 роки він партизанитьу Київській області, а у вільний від боїв час займається складанням віршів.
Після закінчення війни він повертається в мирне життя, хоче викладати літературу, але… його заарештовують у 1946 році за написаний їм роман “долиною сліз і крові” та за деякі поезіїї, які знайти досі не вдалося.Засудили поета на 15 років по 58 статті за антирадянщину та буржуазний націонілізм, який “знайшли” у романі та поезіях.До 1948 року поет перебуває у Житомир ській тюрмі, а потім його відсилають до мордовських таборів аж до 1956 року., де він терпить психологічні і фізичні знущання.
Визволенний у липні 1956 року, він 22 грудня цього ж року потрапляє знов до в’язниці за свої “антирадянські поезії”, зокрема.поема “Любов і гнів”, де уявляє, що сталінські жертви виходять із могил і кличуть диктатора на суд перед Богом.
Засуджений на 10 років “без конфискации имущества за его отсутствием”він проводить 5 років за гратами і 22 грудня 1961 виходить на волю, дякуючи “хрущовській відлізі”.
З січня 1962по січень 1982 поет проживає у Буках, але його життя проходить під наглядом КГБ, при якому йому забороняють писати та викладати у школі.
Ізольований від суспільства, покинутий своїми друзями літераторами поет помирає при неясних обставинах у січні 1982 року.
