Marianna Soronevych
Близько сорока українців у Римі зібрались на акцію протесту поблизу російського посольства в Італії .
– “Putin, basta! Putin, basta!”, «Путін, досить!».– кричать українці. Італійці зупиняються, сигналять, роблять фото.
Прийшли переважно жінки молодого і середнього віку, чоловіків менше. Кожен з протестувальників з українською символікою, у вишиванках, в руках плакати: «Путін, забери руки від України!», «Путін! Україна – єдина і неподільна!», «Зупиніть Росію!» та інтернаціональний «Putin – HUILO!!! LA-LA-LA-LA-LA». Перед великим синьо-жовтим стягом – «Смерть» з обличчям Путіна та «кривавими» руками.
Кожному, хто підходить, організаторка вибирає з пачки роздрукованих, новий плакат.
– Нам не так легко приходити тут на акції: ось бачите, зараз середина робочого дня, це не те, що в Україні, вдома. Але ми мусимо триматися разом, тому і зібрались. Практично кожного четверга і неділі ми проводимо такі акції. Від Майдану ще. І гроші збираємо, купуємо необхідні медикаменти, одяг, все, що потрібне, – розповідає одна з жінок.
Люди спільно моляться, організатори італійською розповідають в мікрофон, чому виступають проти російської агресії, вимагають Росію припинити військові дії на території Української держави. Час від часу підходять цікаві, розпитують про ситуацію в Україні. Жінки емоційно переповідають, наввипередки наголошуючи: «Questo è la nostra terra! Nostra terra» (Це – наша земля! Наша земля!).
– Як знайомі італійці реагують на події в Україні? – розпитую.
– Добре реагують, підтримують. Наприклад, бабуся, яку я доглядаю, дала 150 євро на медикаменти для тих, хто постраждав на Майдані. – розповідає Світлана Головацька з Тернопільщини, яка вже 14 років живе і працює в Італії.
– Ну, по-різному реагують, по-різному, – додає Леся Семеняк, одна з організаторок події. – Італійці довіряють своїм медіа, а вони часто пишуть неправду, вони ж підконтрольні Берлусконі, а Берлусконі – друг Путіна. То італійці їм вірять і тому по-різному ставляться. Вони, яка почують, що їм можуть газу не дати, то не дуже переймаються тим, що там відбувається в Україні. Для них головне, щоб газ був.
Одна з жінок підходить до мікрофону, розповідає, яка зараз війна на Сході України.
– Ой, дивіться, дивіться, – шепоче пані поруч, – це та українка, про яку я розказувала, Оксана Чижович. Вона дуже багато допомогла. І її чоловік, італієць, ось, поруч стоїть. То це за його сприяння в Вітербо (місто, недалеко від Риму) привезли пораненого майданівця на лікування.
За хвилю підходить росіянка і починає переконувати жінок, що «ми должны жить дружно». Жінки обурюються, починається суперечка про те, як можна жити дружно, якщо Росія танки вводить в Україну.
– Чому ви сьогодні тут? – запитую молодих хлопця і дівчину поруч.
– Ми взагалі прийшли сюди морозива поїсти, але побачили мітинг, не могли не приєднатися. Ось прапор взяли вже.
– А скільки ви живете в Італії?
– Тиждень, ми відпочивати приїхали зі Стрия, Львівської області.
Далі від натовпу все ще сперечаються росіянка, чоловік з Луганщини та жінка з Донеччини. Всі сходяться на думці, що війну потрібно припинити. Над натовпом лунає «Пливе кача по тисині».
Христина ЗАНИК
