Marianna Soronevych
Найпершим проектом асоціації, очолюваної Наталею Трибушук, було заснування у жовтні 2004 року української недільної школи у Джульяно. Одним із головних завданнь Союзу Українок є не дати забути нашим дітям свого походження, втратити українську ідентичність.
Недільна школа з плином часу переросла в міжнаціональний культурний центр, що фінансується центром послуг для волонтерів при регіоні Кампанія. Діти іммігрантів, які займаються у центрі, поділені на дві вікові групи. До молодшої групи зараховуються діти з 5 до 8 років, вони вивчають математику, українську мову, традиції та історію України. В основному це діти народжені в Італії, які вільно, без акценту спілкуються італійською мовою, навчаються в італійських школах , які є для них рідними, звичними – інших вони не знають. Нашим головним завданням було навчити їх думати, розмовляти, рахувати, читати та писати українською мовою, яку вони знали поверхнево, лише завдяки спілкуванню з батьками вдома. Але, як показала практика, цього виявилося замало.
На початку проекту вони не знали елементарних речей і, як це не прикро, не могли навіть дати відповідь на жодне питання українською мовою. Коли діти йшли на перерву, вони знову ж таки переходили на звичну і таку рідну їм італійську мову. На початку це спантеличувало, а деколи навіть лякало. Адже деякі батьки не впевнені стовідсотково у своєму майбутньому в Італії і планують повернутися на Україну.
Автоматично повстає питання, що буде з подальшим навчаннам дітей, які навчаються в італійських школах, які навіть думають іноземною мовою, не говорячи вже про основу навчання, яка буде повністю відсутня на момент їхнього повернення в Україну. Очевидно, що всі зароблені батьками гроші в Італії підуть …на репетиторів.
Саме тому перед викладачами центру гостро повстало питання найбільшу увагу приділити саме українській мові, культурі, традиціям, історії. Адже для дітей, батьки яких вирішили лишитися в Італії, це також важливо. Завдяки зусиллям вчителів, діти почали потроху звикати і навіть намагалися висловитися, задавати питання, хоч із помилками, але на українській мові. Враховуючи їх зайнятість і втому після ранкового навчання в італійських школах, уроки проводилися в ігровій формі, щоб учням було цікаво і головнене метою було не лише дати знання, а й не відбити бажання пізнавати рідну мову іх батьків, пізнавати історію, культуру та українські традиції. Перші результати було вже видно через 2-3 місяці. Дітки самі просили почитати казки, прислів’я та приказки українською мовою. Відгадували загадки, готувалися до свят, вивчали вірші, пісні та танцювали. Було очевидно, що всі ці заходи мали позитивний вплив на дітей та батьків, які відвідували центр. Паралельно з навчанням, проводилися також ігри, цікаві свята Нового року, Різдва (Вертеп), 8 Березня, свята на честь відкриття та закриття міжнаціанального центру на літній період.
Що до старшої групи, то тут також маємо відмітити значні досягнення за рік. Діти займалися вивченням історії України, української та італійської мов. Декілька разів на місяць з дітьми та батьками займалася психолог. Але найбільшою гордістю самих вихованців є створення музичного гурту “Крок плюс” під керівництвом музичного керівника Володимира Трибушука. Потрібно зазначити, що на момент відкриття центру, старша група не могла навіть “тримати інструменти в руках”. Та за рік часу кожен із учнів освоїв свій музичний інструмент, створили свій власний гурт та навіть встигли прийняти участь у деяких культурно-масових заходах у Неаполі. На святі, яке відбулося 3 липня, що було присвячено закриттю школи на літній період, як молодша так і старша група, блискуче показали свої досягнення за рік. Усі присутні та гості свята були приємно вражені та задоволені виступами наших дітей, які з великим задоволенням виступали перед гостями свята: читали вірші на різних мовах, співали пісні, танцювали у костюмах виготовленими власноруч, звичайно, не без допомоги батьків та вчителів. Прикрасою свята на заворшення став виступ український гурту “Зорепад”.
Матері та батьки дуже задоволені цим проектом, бо, у той час, коли вони працюють, їхні діти мають можливість займатися вивченням рідної мови та літератури, культури, історії, музикою.
У чужій країні, в яку ми емігрували, не від хорошого життя, це потрібно,як свіжий ковток повітря.
член Союзу Українок
Кучма Ірина
