Marianna Soronevych
Людмила Д’Аяла працює медсестрою в службі швидкої допомоги в Римі. Про особливості роботи медика в Італії, про те, чим відрізняється Червоний хрест від Білого, Рожевого і Синього та про те, як добитися успіху в житті, Людмила розповіла в інтерв’ю Українській газеті»
– Людмило, розкажіть, коли і як Ви приїхали в Італію.
– Я в Італії живу вже 14 років. Приїхала сюди зі звичайною візою, як всі наші приїжджають. До того в Україні працювала медсестрою. А пізніше отримала документи на проживання та вирішила вчитись.
– Чи не пробували підтвердити український диплом?
– В Міністерстві охорони здоров’я в Римі сказали, що мій диплом визнаний бути не може, тому я почала здобувати освіту спочатку. Щоб стати медсестрою в Італії потрібно закінчити університет. Навчання, разом з написанням дисертації, триває три з половиною роки, але майбутнє вартує інвестицій. Зараз я дописую магістерську дисертацію і у вересні буду захищатись.
– З якими труднощами зіткнулись?
– У мене в Україні залишилась дитина, працювати не могла через навчання, але мене підтримував мій майбутній чоловік-італієць. Не всі українці можуть дозволити собі вчитися, але зважитися на цей крок дуже важливо.
Тут система навчання відрізняється від української. Університети платні, але оцінок ніхто не дарує, потрібно добре вчитись. Я поставила перед собою ціль і досягла її: працюю у службі 118 по спеціальності.
– Які особливості роботи служби швидкої допомоги в Італії?
– Відмінностей багато. Коли я працювала в Україні, ми ще використовували шприци багаторазового використання, а з медичною технікою в основному працювали лікарі. А тут медсестра повинна бути набагато компетентнішою.
В Італії по-іншому організована система медицини. Послуги швидкої служби поділяються на державні та приватні. Червоний хрест – це служба, у якій працюють не медики а волонтери, вони можуть тільки перевозити хворих. Окрім своєї прямої функції – забезпечення невідкладної помочі – служба швидкої допомоги надає ряд інших послуг, – як-то: чергування під час масових заходів, чи транспортування хворих. Тендери на виконання цих послуг в можуть виграти різні організації, аналоги Червоного хреста: Білий хрест, Червоний, Зелений, Синій, Рожевий.
– Розкажіть про особливості вашої роботи.
– В галузі медицини дуже важливим є професійний авторитет. Зараз я працюю на трьох роботах: у Білому хресті (служба 118), надаю асистенцію хворим на дому від державної та приватної клінік. На даний час я не можу брати участі в конкурсах вакансій в державному секторі, бо не маю громадянства, проте сподіваюсь отримати його за 2-3 роки.
– Знаю, що ви асистували під час ряду заходів римських українців
– В Італії існує правило: під час великих заходів організатори повинні забезпечити присутність карети швидкої допомоги. Я працювала під час останніх виборів Президента України, а також під час Свята матері, на яких були присутні тисячі людей.
Зокрема на виборах, люди стояли в довгих чергах під сонцем, інколи падало кілька людей одночасно. В такі моменти я просила допомоги лікарів серед виборців. Саме завдяки цьому все закінчилось благополучно: одну жінку відвезли до лікарні, іншим допомогли на місці.
– В чому секрет успіху вашого життя?
– Ніколи над цим не задумувалась. Думаю, завжди потрібно йти вперед, вдосконалюватись, підвищувати власну кваліфікацію та здобувати нові знання. Людина повинна ставити перед собою реальну мету та робити усе, щоб її досягнути. Моєю – була робота в службі швидкої допомоги.
Більшість українців, які приїхали в Італію, працюють на сім’ї та мури в Україні, а самі не знають «якого берега триматися». Я ж одразу вирішила, що це квиток в один бік.
– Ви допускаєте повернення в Україну?
– Таке рішення не залежить тільки від мене:мій чоловік – італієць, моя дитина ходить в італійський ліцей. Знаю, що зараз деякі українки разом з італійськими чоловіками повертаються в Україну. На даний момент свою долю я пов’язую з Італією.
Розмовляла Христина ЗАНИК
