Marianna Soronevych
24 жовтня Українська Парохія Жировицької Богоматері та Святих Мучеників Сергія і Вакха, що у Римі, відсвяткувала 40-річчя свого заснування та 280-річчя вкоронування ікони Жирвицької Божої Матері.
Святу Літургію очолив Преосвященний Владика Діонісій Ляхович, візитатор українців греко-католиків Італії та Іспанії, у співслужінні з єпископами: Владикою Василем Семенюком (єпископ Тернопільсько-Зборівський), Владикою Іринеєм Біликом (канонік Базиліки Санта Марія Маджжоре), Архимандритом Сергієм Гаєком (апостольський візитатор греко-католиків Білорусії) та численними представниками духовенства. У святкуванні взяв участь також Кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Святішого Отця Бенедикта XVI для Римської Єпархії.
На святі була присутня велика кількість парафіян, представників української громади Риму, тому цей день став справжнім відображенням єдності і віри українського народу. Не можливо було не помітити радість в очах чоловіків, жінок та дітей, яки мали змогу помолитися разом перед ликом Чудотворної образу Жировицької Пресвятої Богородиці, яку було знайдено під штукатуркою у 1718 році під час ремонтних робіт у ризниці. У 1730 році Папа Бенедикт ХІІІ вкоронував ікону. А вже у 1780 за дорученням Папи Клемента ХІ вона була вирізана з муру і поміщена в церкві за престолом. Цей образ (для римлян: Madonna del Pascolo) є збільшеною копією ікони, вшанування якої зародилося у білоруському селі Жировиці.
Найдивовижніший і певною мірою банальний елемент свята: українські діти в національному українському вбранні, які розмовляли між собою італійською. Про що це нам говорить? Відповідь проста: ми, українці, маємо надзвичайну здібність до інтеграції, але ніколи не втрачаємо власну національну ідентичність.
До речі, доволі цікавою та захоплюючою є історія цієї парохії. Вона сягає часів підписання Берестейської Унії (1596), адже саме цей договір відновив єдність між Апостольським Престолом та Київською Церквою. Наступним важливим кроком до утворення української парохії постає декрет Папи Урбана VIII 1641 року про передання церкви Святих Сергія та Вакха Київським Митрополитам. У період ХХ століття, а саме з 1932 по 1960 рік церква та прилеглі до неї будівлі належало монашому чину Св. Василія Великого. У 1960 храм та приналежний до нього будинок перейшли у власність Папської латиноамериканської Колегії. А 1970 року, за клопотанням Патріарха Йосипа Сліпого, храм було повернено до власності УГКЦ.
Важливий факт: парохія Жировицької Богоматері та Святих Мучеників Сергія та Вакха є єдиною українською парохією з власним культовим приміщенням та відповідним канонічним статусом персональної парохії на території Італії.
Володимир Пашковський
