Marianna Soronevych
Є такі українські жінки, які заслуговують не пера журналіста, а пера письменника. Веду мову про нашу співвітчизницю Ольгу Подобу. Тісно співпрацюючи з відділом благодійної організації Карітас, що діє у кварталі Поцуолі в Неаполі та Асоціацією католицьких робітників в Італії, Ольга Подоба добровільно супроводжує безнадіно хворих українських заробітчан, а інколи й власним коштом переправляла їх в Україну. Мати трьох дітей, її життя позначене безконечними труднощами та випробуваннями, ця жінка навіть на чужині ніколи не зраджувала своєму релігійному кредо: “Справжнє щастя у житті – віддавати, а не отримувати”.
На фоні тих “спритних” українських жінок, які з вигодою для себе продають робочі місця, використовуючи безнадійне становище своїх сестер-співвітчизниць, Ольга є взірцем милосердя й безкорисливості.
Як продовження своїх благочинних діянь Ольга подоба відважилася будівництво власним коштом католицької каплички у рідному Щирці, що на Львівщині.
– Як і більшість моїх співітчизників,- розповідає Ольга подоба,- я приїхала до Італії на заробітки, щоб мати можливість підтримати мою сім’ю, моїх дітей. Рідний Щирець я покинула в день народження Шевченка, але ніколи про нього не забуваю. Як і кожна людина стараюсь залишити по собі добрі діла й добрий спомин. На чужині релігійні почуття, співпереживання за інших загострються ще більше. Що мене змусило побудувати капличку у рідному містечку? Я завжди молилася. Особливо мені подобається псалом 50-й, де сказано: “Помилуй мене, Боже, по великій милості твоїй…”. Божа сила допомагала мені в реалізації мого задуму…”
Засяяла каплиця у Щирці у всій красі і була посвячена у день Преображення Господнього. Відбулося благодатне дійство у чудовий день за участю двох місцевих церковних громад. Містечком пройшли прийшли із хоругвами церковні процесії. Священики відправили молебень. “ Цей Дім Господній
Наталія ІВАНИШИН
