Візерунки Світлани Кульбицької

Гідні захоплення українці, які, подолавши усі труднощі переїзду у іншу країну, знаходять у собі сміливість та силу, щоб реалізуватись особисто і професійно. Із таких надзвичайних
людей – Світлана Кульбицька, яка приїхала до Італії з Черкас.

Після закінчення художньої школи в Умані, навчалася в університеті ЗНУІ у Москві на відділі мистецтв. Згодом працювала художником, але тоді навіть уявити собі не могла, що зможе дивувати своїми творіннями не тільки багату на мистецтво Італію, а й увесь світ. На Апеннінах спочатку працювала там, де була робота, а пізніше вдалося почати співпрацю із фабрикою, де виготовляють релігійні скульптури. У роботу вкладала не тільки свою професійну майстерність, але й духовність. Спостерігаючи за реакцією людей на її витвори, повірила у власні сили. Робота привела її у Пізу, а потім у Сан Кашіано, мальовниче місто Тоскани, що лише своєю атмосферою надихає на мистецтво. Тут вона опанувала розпис на кераміці у флорентійському стилі та виробила свою особисту техніку.

“Художникам нашої школи не складає зусиль освоєння будь-якого стилю, вдале його копіювання та розвиток”, – ділиться з Українською газетою пані Кульбицька.
У 2004 році, після співпраці із фабрикою керамічних виробів, вирішила започаткувати власну справу.
Порадившись із консультантом, відкрила фірму “Декорації Світлани”. Віддавши художній майстерні одну із кімнат свого помешкання, мисткиня почала завойовувати італійський
ринок.

Захоплена флорентійським стилем епохи Відродження, вона бере за основу його принципи та інтерпретує їх, застосовуючи змішану техніку акварелі та темпери. Від цього сплаву виникає живопис на кераміці, відображений у натюрмортах, пейзажах, міфічних сюжетах. Італійський стиль передбачає роботу мазком та штрихами, а Світлана приховує їх, зокрема у написанні ікон, надаючи живості ликам святих. Художниця черпає натхнення у мальовничих тосканських пейзажах, шукає старі картини та реінтерпретує їх.

Розписані глиняні глечики, тарелі, плитку тощо із задоволенням реалізують відомі тосканські виставки-продажі, що спеціалізуються на сувенірах. Користуючись попитом, твори Світлани роз’їжджаються у валізах туристів усім світом.

Та радість від життя краще відчувається у парі. Світлана знайшла в Італії свою долю і готується до весілля. Незважаючи на все, вона бачить своє майбутнє в Україні, куди планує повернутися разом із своїм чоловіком-італійцем, який захоплюєтся українским простором, родючою землею та працьовитими людьми.

Маріанна СОРОНЕВИЧ