Marianna Soronevych
Уже кілька років в Салерно діє Українсько-італійська культурна асоціація “Калина”. Вона створена з метою об’єднання українців, що проживають місті та околицях, для збереження національної автентичності.
Тернистими були наші перші кроки. Не знали, з чого та як починати. Але доля послала нам зустріч з головою асоціації Арчі – Франческо Арчідияконо, який перейнявся проблемами української громади та запропонував свою допомогу. Ми домовились спільно організувати вечір української культури на літній сцені парку Меркателло. Почалась жвава підготовка до свята. З України нам
передали сценічні костюми, вишиванки. Ми переклали італійською мовою розповідь про Україну, зібрали фотографії з життя у нашому краї. Репетиції проводили на набережній, пальмові гілки служили нам дахом. Жартома називали це місце “нашим офісом”. На початках почувалися не в своїй тарілці, бо відчували на собі здивовані погляди перехожих. Та з часом і співаки, і перехожі звикли до присутності один одного.
Напередодні концерту місцеві газети повідомили про цей захід. Розклеїли та роздавали рекламні листівки. Нас не покидало хвилювання, бо під час підготовки зустріли багато тих, хто не вірив в наш успіх. Важко було знайти виконавців, ще важче вмовити їх взяти участь у заході. Коли настав відповідальний день, і українська пісня полилась рікою, дехто слухав з скептицизмом, мовляв, ми приїхали сюди гроші заробляти, а не дурницями займатися; хтось із заздрістю, бо їм цю ідею свого часу не вдалось втілити в життя. Та здебільшого глядачі були схвильованими, зворушеними і вдячними за подаровані емоції. Літній зал на п’ятсот місць був заповнений вщент, було багато глядачів – італійців. Гості ознайомились з експозицією фотографій “Життя на Україні”, виставкою вишивок, переглянули мініфільм “Українське весілля”. Ми назвали цей захід “Вікно в Україну”, бо завдяки ньому італійці, які дуже мало знали про наш край, змогли відкрити його для себе. Учасники концерту розповіли про історію України, виконали пісні, продекламували вірші, інсценізували пісні. Вечір вдався на славу. Про нас заговорили, нами зацікавилися, почали надходити пропозиції провести подібні заходи в інших районах міста, нам надали приміщення для репетицій. Проте вони виявились у незручному для нас районі, були зачиненими по неділях. Отож ми продовжували співати на набережній. Ні
дощ, ні град, ні вітер не змогли загасити нашу любов до пісні! Бува нікого нема навкруги, тільки ми по чотири – п’ять годин співаємо під парасолями та розходимося неохоче.
Згодом асоціація почала випускати журнал “Україна”. Журнал – сказано не зовсім точно. Український варіант писали від руки, а потім у міській раді, робили фотокопії. Італійською ж мали можливість набирати на комп’ютері, а відтак роздавали на вулицях Салерно. Наш
журнал накладом сто примірників розповідав про діяльність асоціації, українці знаходили там багато цікавої та корисної інформації про Італію, італійці – про Україну. Хоча він був дещо примітивним та недосконалим, проте розходився миттєво, його чекали, передавали в Україну. Відтак ми почали організовувати поїздки Італією. Першою була екскурсія в Барі, на могилу святого Миколая. З цього часу вважаємо його покровителем
нашої асоціації. Також ми побували в Римі, Неаполі, Альберобелло, Падові, Венеції. Голову асоціації п. Ольгу Тарасюк обрали до ради емігрантів в провінції Салерно. Тож ми почали співпрацювати з іншими структурами, що займаються проблемами емігрантів. Члени асоціації мають можливість звернутись до адвоката, який завжди дасть кваліфіковану пораду для вирішення проблем легалізації. 2004 року асоціацію відзначив відділ культури мерії провінції Салерно за значний вклад у розвиток інтернаціональних відносин.
Особливу роль в житті асоціації має ансамбль “Калина”. Він давно став відомим в Італії. За допомогою тісної співпраці з Карітасом Ночера – Сарно,
асоціаціями CIF, Arci, LIPU та ін. ансамбль представляє українські пісні, вишивки. В 2004 році “Калина” стала дипломантом Міжнародного фестивалю фольклорної музики в Сан Григоріо Маньйо, взяла участь в Фестивалі інтернаціональної культури в Неаполі, а також фестивалі народної творчості “Гілка калини” у Римі. На запрошення української громади виступали в Терні, Казерті. Є частими гостями на місцевому телебаченні TV colore та TV oggi.
Наразі до наших послуг є приміщення у церкві св. Іммаголати в центрі міста, де проводимо репетиції, свята, збори, зрештою збираємося, аби просто поспілкуватися, читати вірші, обмінятися думками. Тут ми знайшли підтримку падре Клавдіо Лучано. Він всіляко сприяє пропагуванню української культури серед італійців, надав приміщення для влаштування української бібліотеки, яку ми незабаром маємо намір відкрити, допомагає у полагодженні наших проблем. А ще власним коштом закупив костюми для нашого ансамблю. Ця людина варта особливої уваги. Головний редактор журналу “Іл Серафіко”, падре Клавдіо відвів одну з його сторінок розповіді про Україну, її традиції, життя української громади. З кожним роком асоціація розширює поле своєї діяльності. Крім концертних та екскурсійних заходів, займаємося працевлаштуванням, допомогою у легалізації перебування в Італїі. Видали календар на 2006 рік, який розповідає про нашу діяльність.
Готується до друку збірник віршів українських заробітчан, переклад апокрифічного Євангелія про життя Марії та Ісуса, інші духовні оповідання. Ще одна книга вийде в двох варіантах українською та італійськоюй мовами, вона – про життя української громади в Салерно. Ансамбль “Калина” працює над випуском компакт-диску, має запрошення на гастролі в Німеччині, готується до півгодинної телепередачі на телебаченні Неаполя та виступу на Всесвітньому форумі українців у Києві.
Ольга Тарасюк
голова асоціації “Калина”
