Інна Тарасова: “Українці в Італії повинні знайти шлях до самореалізації”

    Інна Тарасова одна із тих українських жінок, яких життєві труднощі лише стимулюють до нових звершень, тих, хто стають зразком для інших і ведуть за собою.

Перші кроки
Перший раз Інна приїхала в Італію у 1998 році і закохалася в цю сонячну країну, як і в свого майбутнього чоловіка-італійця з першого погляду. Її дуже вразила краса архітектури та повага до історичних цінностей. Та на те щоб зважитися на остаточний переїзд, знадобилося два роки. В Україні її тримала власна невелика студія хореографії та робота перекладача з італійської.

По приїзду до Італії, знайшла роботу менеджера-консультанта ринків Східної Європи. «Із початком кризи підприємство у якому я працювала закрилося. Шукати нове місце немало сенсу і дитині на той час не було ще й двох рочків” – згадує Інна.

Реалізація мрії

Неймовірно, але така ситуація дала поштовх до наступного кроку самореалізації. Опираючись на здобутий досвід, вона вирішила відкрити власну справу. Вибір зупинила на секторі виробництва, комерції та імпорту-експорту шкіри для взуття та меблів.

«По-перше, я працювала у цій галузі, понад 5 років, тож була достатньо компетентною. По-друге, мене приваблювала думка мати роботу, у якій можливо реалізувати потенціал організатора. А можливість спілкуватися із співвітчизниками і часто бувати у рідній країні було для мене чи не найголовнішим» – розповідає Інна.

Підприємиця зайнялася організацією стартапу. Не в один банк довелося постукати, поки не знайшла довіру фінансистів.Та найскладнішим виявилося не це, а …. гендерна упередженість. «Майже усі переговори мені доводилося проводити у колі чоловіків. На початку здавалось, що вони мене не сприймали серйозно”.

Інна подолала ці перешкоди і дякує долі за можливість зустріти на своєму шляху прекрасних людей. Успішне втілення задуму навчило поважати себе, почуватися вільною людиною та використовувати фантазію в конструктивному напрямі.

Творча діяльність

Інна дуже любить дітей та вважає головним призначення жінки – виростити гідне покоління майбутнього. Тож, разом із двома подругами, вона організувала інтернаціональний дидактичний центр «Перлина», де діти будь-якої національності можуть навчитися української мови,  культури, літератури та фольклору. Центр відкритий з 2011 року, в ньому займаються понад 50 учнів. Тут Інна проводить уроки народного танцю.

«Моїм співвітчизникам, насамперед, бажаю миру, терпіння та взаєморозуміння. Наш народ дуже працьовитий: це стосується як українців, які іммігрували з країни, так і тих, хто залишився вдома. Порадити можу лише одне: ніколи не забувати своє рідне коріння. Усвідомлення власної культурної спадщини, сприяє розвитку високої самооцінки та допомагає знайти своє місце у будь-якому суспільстві” – завершує Інна.

Маріанна Сороневич