Marianna Soronevych
Натхненниками українсько-італійської культурної асоціації «Розмай» є україно-італійське подружжя Маріо Андреотті та Наталія Тарасюк.
…Історія українсько-італійської культурної асоціації «Розмай» бере свій відлік тільки з 2010 року. Але за короткий термін вже зуміла зарекомендувати себе як колектив професіоналів, самовідданих, творчих та працьовитих людей. Щонеділі «розмаївці», незалежно від того заплановано захід чи ні, й незалежно від того наскільки важким був робочий тиждень, проводять репетиції на просторій терасі квартири Наталії Тарасюк та її чоловіка Маріо Андреотті. Про цього італійця, мабуть, треба писати окрему статтю. Українським чиновникам радила б повчитися від цього чоловіка як треба пропагувати українську культуру. Щоразу, як «Розмай» заплановував якийсь захід, він «звалював» на свої плечі усю рутинність організаційних питань. «Вибивав» приміщення театру, поширював рекламу, домовлявся з телебаченням та пресою, а, якщо треба, той докладав власні кошти. Знаючи що не отримає жодної компенсації. «Я люблю українку та українську культуру. – Каже Маріо Андреотті. – На жаль ваша громада не має у Неаполі постійного приміщення, де творчі люди могли б проводити репетиції. Тож моя квартира щонеділі перетворюється у живий театр. Я жартую з Наталією, кажу що вже в суботу звечора, мушу записуватися в реєстр аби в неділю потрапити у ванну кімнату…».
Основним музичним напрямком «Розмаю» – є українська сучасна музика та народні пісні у сучасній обробці. Творчими виступами цього колективу мали змогу насолоджуватися наші земляки та італійці у Римі, Неаполі, Торре Анунціата, Помпеї,Пагані, Терні. Надзвичайно багатими й оригінальними були й фольклорні програми колективу. Одним із таких незабутніх виступів був проект «Як у нас на Україні», де було відтворено елементи циганського весілля, а також різдв’яний концерт «Христос народився! Славімо його!», що проходив 9 січня цього року у театрі Сан Фердінандо у Неаполі.
Будучи вірними назві «розмай», артисти у своїх шоу завжди демонстрували розмаїття музики, костюмів, ідей. У програмі «Розмаю» щедро переплітаються пісні та танці. Адже під його егідою створено танцювальний колектив українського народного й сучасного танцю, який складається з п’яти дорослих пар. Костюми, яскраві й колоритні, Наталія Тарасюк придбала у колективів з України, а також багато з них шила й оздоблювала власними руками.
Не забувають «розмаївці» у своїх виступах торкнутися найглибших й насокровенніших струн серця неаполітанської публіки. Тому «Санта Лючія», «Соле міо» та інші шедеври місцевої класики органічно вплітаються у контекст українського репертуару.
Творча душа «Розмаю», Наталія Тарасюк, усе своє життя поєднала з музикою. Народилася у Луцьку. Тут закінчила музичну студію при музучилищі, а згодом – й саме училище. Після нього – Львівську консерваторію. Двадцять п’ять років викладала музику у Волинському інституті імені Лесі Українки. У 2002 році приїхала до Неаполя. «Коли мене вперше запросила одна неаполітанська сім’я виконати соло на скрипці під час шлюбу однієї італійської сім’ї, – розповідає Наталія – то Маріо поставився до цього досить скептично. Він затаївся за колоною капелли й насторожено прислухався. У кінці виступу я підійшла до нього й побачила у його очах приховані сльози. «Я не думав, що ти справжня скрипалька, – сказав мені, – й вкладаєш стільки душі у твою музику»». З того дня, відкривши для себе жінку, яку покохав, Маріо почав боротися, мов лев, за її право достойно представляти, дарований Богом талант на італійській землі.
Наталію Тарасюк часто запрошують також на приватні українські та італійські свята: хрестини, дні народження, весілля. Оригінальним є той факт, що італійські молодята, скріплюючи їхній союз підписами під акорди «Аве Марії», «Марша Мендельсона» чи «Марша Анунціата», у виконанні Наталії, потім починають отримувати привітання від родичів уже під звуки українських мелодій – «Зацвів буйний розмай», «Місяць на небі», «Сижу я край віконечка».
«Усе, що ми робимо, – каже Наталія Тарасюк, – для українців. Хочу щоб мої земляки не зациклювалися тільки на заробітках, бо ж не хлібом єдиним живе людина, а приходили на наші концерти, у підготовку яких ми вкладаємо масу часу і праці.»
Наталія ІВАНИШИН
