Marianna Soronevych
Під завалами загинули щонайменше 290 людей.
Цього тижня весь світ сколихнула біда Італії. 290 людських життів забрав землетрус у центральній частині країни. Поштовхи в шість балів – не така вже й дивина для гірських районів. Утім, чотири міста опинилися в руїнах, одне з них – зруйноване майже вщент. Чому не витримали будинки, з’ясовує прокуратура. Там кажуть, у деяких будівлях піску було більше, ніж цементу.
Ну, а поки – на вустах у всіх історії неймовірного порятунку. Про долю двох дівчаток, яких звати Джуліями, ідеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.
Стихія заскочила їх уві сні – навколо все хиталося, на людей падали меблі та кам’яні стіни. О пів на четверту ночі італійські міста сколихнув 6-бальний землетрус. Історичні будинки почали руйнуватися, як карткові.
У людей були лічені хвилини, аби вискочити назовні. Одній з італійок пощастило – на неї впав дах, і вона якийсь час не могла поворухнутися, але врешті знайшла в собі сили звільнитись і витягти із заваленого будинку доньку Софію.
“Після того, як у цілковитій темряві звільнилася з-під завалів, я вийшла на вулицю, щоби покликати на допомогу. Я не знала, що це землетрус і думала, що причина в дахові мого старого будинку. Було трохи світла, і я побачила ноги своєї донечки й витягла її за них”, – згадує жінка.
Під завалами опинилися сотні людей. Їхній час починає спливати, адже кожна хвилина зволікання наближає жертв стихії до критичної позначки у 72 години – коли шансів вижити практично не залишається…
На моторошних відеокадрах чиновник намагається заспокоїти скривавленого чоловіка, заговорити його, доки не приїдуть рятувальники. Адже допомагати йому самотужки – означає наразити життя потерпілого на ще більшу небезпеку.
На допомогу потерпілим квапляться рятувальники. Та головне запитання, яке вже від самого ранку виникає в людей, – чому так сталося? Чому шести балів землетрусу вистачило, аби практично зрівняти із землею кілька міст?
Найсильніший удар стихії припадає на чотири центральні італійські міста: Аматріче, Аккумоле, Пескара-дель-Тронто та Аркуата-дель-Тронто. Їм не пощастило опинитися на Апенінському гірському хребті, та ще й у місці, де перетинаються дві тектонічні плити. Зсув порід почався на глибині лише в 10 кілометрів – це дуже близько до поверхні, твердять сейсмологи, і це одна з причин руйнувань.
Та в італійської прокуратури виникає інша версія – чи не стала однією з причин трагедії людська недбалість? Багато будинків у старовинних італійських містечках зводили кілька століть тому, коли про сейсмостійкі технології ще не чули. Отже, зруйнувати ці споруди може навіть несильний землетрус. Тож саме міська влада має подбати про те, аби їх укріпити. Роботи з реконструкції проводили і в Аматріче, і в Аккумоле. Однак, оновлені школа та дзвіниця завалилися. Тепер слідчі мають з’ясувати, хто в цьому винен. Сім років тому чиновники, що не подбали про сейсмічне укріплення будинків, потрапили до в’язниці.
Поки чиновники шукають винних, рятувальники шукають уцілілих. На завалених камінням вулицях у той самий час розгортається вражаюча історія двох маленьких дівчаток з однаковими іменами – Джулія.
Історія першої дівчинки стала символом надії для тих, хто досі не знає про долю своїх близьких. За 16 годин від початку землетрусу собака показує рятувальникам, що під завалами є хтось живий. Ті починають руками відкидати каміння і дістають із-під нього 11-річну Джулію. Дівчинка налякана, але твердить рятувальникам, що хоче до батька. Він уцілів під час землетрусу і тепер переживає ще одне диво.
Історія другої Джулії змусила плакати весь світ. 9-річну дитину знайшли майже одночасно з урятованою тезкою. Та коли рятувальники до неї докопалися, дівчинка вже не дихала. Але її руки міцно обіймали молодшу сестричку. Малеча вижила завдяки їй. Маленьку Джорджию забирають до шпиталю. Вона майже не говорить і постійно плаче. Плачуть і батьки.
В ушкодженому регіоні оголошують надзвичайний стан. Чотири сотні людей – поранені, п’ять тисяч – залишилися без даху над головою. Допомогу їм збирають усією країною. Розчищати міста і допомагати потерпілим виходять сотні волонтерів. Рятувальники продовжують свою роботу, але шансів знайти живих практично не зосталося.
У містечку Асколі-Пічено ховають маленьку Джулію. На її білу труну містяни зносять квіти, а один із рятувальників залишає листа: “Привіт, маленька. Я лише допомагав дістати тебе на поверхню з цієї в’язниці уламків. Вибач, що дісталися так пізно. На жаль, ти тоді вже перестала дихати. Але я хочу, щоби ти, там, високо, знала, що ми зробили все можливе, аби витягти тебе звідти. Коли я повернуся додому, знатиму, що є один янгол, що дивиться на мене з небес, а вночі ти будеш яскравою зіркою. Прощавай, Джуліє, навіть якщо ти ніколи не знала мене. Люблю тебе! Андреа”.
В останню путь маленьку Джулію проводжають як героя – оплесками…
___________________________________
Більше новин:
