Marianna Soronevych
Настав визначальний період у відносинах Заходу з мусульманським світом. Кого лякають жінки в буркіні?
Для жителів Європи (незважаючи на те, що континент страждає через ослаблення євро, брекзіт і зростання популярності праворадикальних сил) відпустка – це не особисте право кожного, а обов’язок, обов’язок перед сім’єю. В Італії, наприклад, пляж не просто вабить – він вимагає відвідування.
На пляжі італійці та гості країни дрімають, спілкуються, гортають журнали, прислужують літнім людям, граються з дітьми або, навпаки, відганяють їх, а іноді й купаються в майже теплому морі.
Але, як пише оглядач італійського видання Corriere della Sera Беппе Севернини, нинішнє літо не тільки сонячне, але й небезпечне; не тільки веселе, але й тривожне. Італійський півострів привабливий не тільки для місцевих жителів і туристів, але й для мігрантів, що як і раніше ризикують життям, щоб переплисти через Середземне море і дістатися до країни, яка досі спокійно ставилася до напливу біженців. Тут їх вітали, можливо, тому, що прислухались до жагучого заклику Папи Франциска «до толерантності».
Однак сьогодні італійська толерантність під ударом. Причина – зростання страху перед агентами Ісламської держави, що проникають під виглядом мігрантів, готовими сіяти терор в країні, яка порівняно мало постраждала від цього лиха. Міністр внутрішніх справ Анджеліно Альфано заявив, що не стане забороняти мусульманкам носити спеціальний купальний костюм «буркіні» (якби не було все настільки серйозно, можна було подумати, що новини про подібні заборони – наслідок нудного літнього сезону, коли журналістам нема про що писати).
Нинішнє літо не тільки сонячне, але й небезпечне; не тільки веселе, але й тривожне
«Буркіні» походить від поднання слів «бурка» та «бікіні». Правда, бурки там набагато більше, ніж бікіні. Буркіні, ймовірно, придумали в 2004 році в Австралії, ще одній пляжній країні. Цей мусульманський купальний костюм покриває все тіло жінки, залишаючи відкритими лише стопи, долоні та обличчя.
В Австралії буркіні, здається, не викликав великого ажіотажу, чого не скажеш про Париж. Коли в 2009 році в один з громадських басейнів французької столиці прийшла жінка в буркіні, їй заборонили купатися. Сьогодні на деяких з французьких курортах, включно зі знаменитми Каннами, буркіні носити заборонено. Той, хто наважиться кинути виклик цьому правилу, буде змушений сплатити штраф.
Але пляжними курортами справа не обмежилася. Прем’єр-міністр Франції Мануель Вальс, виглядаючи трохи збентеженим, заявив, що підтримує мерів французьких міст, які заборонили буркіні, оскільки це «несумісно з цінностями Франції». Втім, міністр не ввів відповідну заборону по всій країні.
Вальс і мери різних французьких міст пояснюють свою позицію тим, що Франція живе за принципом секуляризму, згідно з яким носіння релігійних символів у публічних інституціях заборонено (хоча донедавна пляжі до цього списку не входили). Так, Франція обрала для себе секуляризм близько століття тому, але застосування цього правила до мусульманок, які, судячи з усього, хочуть залишатися скромними – це дорога до узаконеного екстремізму. До того ж країна виглядає безглуздо.
Критики кажуть, що подібна заборона може спровокувати відповідну реакцію з боку ісламських терористів, а Франція і без того страждає від терору набагато більше за інших. Керуючись цими міркуваннями, італійський міністр Альфано відмовився від практики заборон буркіні у своїй країні. Правоцентристський сенатор Лючіо Малан небезпідставно дорікнув Альфано, зазначивши, що закони не повинні прийматися або не прийматися на основі ймовірних загроз.
Радикальні та помірковані праві активно експлуатують почуття страху. Ті мери французьких міст, які ввели заборону на буркіні, в більшості своїй є правоцентристськими політиками. Тим часом, правий телеканал Італії, Canale 4, що належить колишньому прем’єр-міністру Сільвіо Берлусконі, у вівторок показав новини з міста Мірандола, яке, до речі, в 2012 році стало епіцентром серйозного землетрусу, і де улюблена багатьма церква, як і раніше непридатна для використання. Так от тепер там відкрилася мечеть, побудована за рахунок державних коштів, а також грошей з Катару. Присутні на площі громадяни кричали «Ганьба! Ганьба!» в бік самотнього представника правлячої лівоцентристської Демократичної партії. Його заклики до розуміння, здавалося, обурювали їх ще більше.
Захід наповнився смородом страху, що розквіт на тлі бійок у Франції та Сполучених Штатах, постійних тривожних попереджень з боку поліції, кадрів нещадності ІДІЛ та інших терористичних груп, а також вбивць-фрілансерів, які діють від свого імені, надивившись на діяльність терористів в інтернеті.
Здається, немає сенсу говорити про те, що за місяць в автокатастрофах гине більше людей, ніж внаслідок терактів за цілий рік. Також можна не нагадувати, що Ісламська держава втрачає свої території у Сирії, Лівії та Іраку.
Страх, що криється всередині суспільства, занадто великий, щоб задовольнитися такого роду розплатою. Тепер цей страх безпосередньо впливає на політику, спонукаючи лідерів підтримувати даремні й, можливо, незаконні заборони.
Дональду Трампу давно відомо, якою силою володіє страх тероризму. Його промова про імміграцію минулого тижня була однією з найбільш обережних, хоча особисті ремарки політика здавалися прямим потоком його реакційної свідомості. Але одна з його пропозицій, здавалося, була цілком здійсненною, хоча й екстремістською. Трамп відійшов від своєї ранньої пропозиції ввести тимчасову заборону на в’їзд мусульман у США і закликав обмежити цю заборону країнами, де тероризм вийшов з-під контролю. Крім того, він запропонував проводити «ідеологічний тест» для тих, хто прагне в’їхати в Сполучені Штати.
Колишній співробітник адміністрації Джорджа Буша Пітер Кольору, який разом з 50-ма відомими республіканцями, які працювали в сфері національної безпеки, підписав лист про те, що не буде голосувати за Трампа, сказав після цієї промови, мовляв, вона була «напрочуд серйозною». Разом з тим, додав він, «хороші думки були не нові, а нові не були хороші».
Трамп сказав це серйозно, оскільки повинен бути переконливим у цьому питанні. Саме про це турбуються ті, хто не входить до 30%, що підтримують Трампа.
Це велика політика, яка може змусити схвалити нісенітницю навіть такого лівоцентристського політика, як Вальс, адже в іншому випадку непопулярний і без того уряд може взагалі втратити підтримку. Саме це стало одним з ключових чинників формування більшості у Британії, яка проголосувала за вихід з ЄС. Настав визначальний період у відносинах Заходу з мусульманським світом.
Це викликає безліч страхів. Деколи з ними важко впоратися навіть на сонячному пляжі.
_________________________________________
Більше новин:
