Marianna Soronevych
Учорашні події у Києві остаточно розвіяли рожеві ілюзії українців та оголили дійсність
Столицю Києва вчора охопили протести – жорстокі, з бійками, пострілами, «коктейлями Молотова» та палаючими автобусами й автомобілями. Мирний протест переріс у бойовий супротив. За сьогоднішніми ранковими повідомленнями, до лікарів бригад екстреної медичної допомоги звернулося 103 учасники акцій протесту, 42 із них госпіталізовано. «Чотири особи отримали травми тяжкого ступеню важкості (травми очей, кінцівок). Серед інших причин госпіталізації – травми, забої, рвані рани, черепно-мозкові травми», – зазначено в повідомленні Департаменту охорони здоров’я КМДА.
У МВС заявляють, що близько 100 працівників органів внутрішніх справ звернулися за медичною допомогою. 61 з них госпіталізовано. Під час зіткнень на вулиці Грушевського міліціонери затримано близько 20 активістів…
А розпочиналося вчорашнє вже традиційне віче у столиці більш ніж мирно, хоча напруження було відчутно навіть перед монітором комп’ютера. Молитва, проповіді священиків, духовний і державний гімн України – все ніби як завжди. Але трішки не так. Іще напередодні стрічка в соцмережі рясніла повідомленнями на кшталт: «Я готовий до бою», «Набридло стояти, хочемо діяти», «Якщо завтра знову будемо танцювати – більше на Майдан не піду», «На битву за Україну мене благословила матір, тому вважатиму провокатором того, хто назве провокатором мене» та схожі…
Про такі настрої не могли не знати ведучі віча. Тож, гадаю, зовсім не «для розігріву», першою на сцену вийшла не опозиційна трійка, а Тетяна Чорновол, яка оговталася після страшного побиття. Зрештою, правильно, бо, з огляду на те, які настрої панували серед людей, шкода було б зіпсувати таке велелюдне віче «зі старту».
Коли на сцені з’явився активіст Автомайдану Дмитро Булатов і заявив: «Ми готові піти в останній бій», народ зустрів його слова оплесками. Які лише подужчали, коли активіст прямо сказав опозиціонерам: «Виберіть ОДНОГО лідера, який готовий узяти на себе відповідальність і повести за собою народ». Українці чітко продемонстрували, чого вони хочуть насправді. Це було прогнозоване «прозріння» для опозиціонерів.
А тоді прозріння очікувало всіх інших. Коли на сцені з’явився перший з опозиціонерів – Кличко, люди вже скандували «Лідера!». Політик-спортсмен гарно говорив, проте не сказав саме тих слів, яких від нього чекали. Натомість оголосив про позачергові вибори президента і парламенту.
Олег Тягнибок вкотре повправлявся в риториці, розповівши про «диктаторські закони», курйозний випадок з дотепним українцем, який забажав супроводу ДАІ в лазню, важливість боротьби з «бандою», «зекони, а не закони» тощо. Втім ця риторика вчора вже не мала настільки сильного впливу, як раніше, тож «свободівець» не отримав такої підтримки людей, як та ж Тетяна Чорновол чи Дмитро Булатов.
Арсенію Яценюку з трьох було найскладніше – його виступ зустріли вже неприхованим свистом і гулом, не припинялося і скандування «Лідера!». «Програму дій» від опозиції слухали неохоче.
Відповідаючи на запитання про лідера, Яценюк хотів красиво «відмазатися» й заявив: «Тут є лідер. Це український народ». «Щойно хтось перетворить чи оголосить цю боротьбу боротьбою за лідерство між політиками – я назву його провокатором, – додав він. – Хто закликає до штурму адміністративних приміщень, теж є провокатором. Зрозумійте, зайти в приміщення – не значить отримати владу. Ми маємо діяти мирним шляхом, злагоджено, як європейський народ».
Після заклику Яценюка «22 січня робимо велику всеукраїнську ходу» народ, в якого з очей спали залишки пелени, вже відверто свистів і вимагав іще раз дати мікрофон активістам Автомайдану, суперечки з якими точилися на сцені. Сергій Коба (в якого, до речі, за боротьбу проти влади вже відібрати права й автомобіль) висловив ультиматум: «Хтось повинен взяти на себе відповідальність. Ми через півгодини йдемо до Верховної Ради й будемо там стояти, поки вони не скасують цей закон. Усі депутати мають стати із нами пліч-о-пліч. Будемо стояти, поки всі депутати не приїдуть. Дзвоніть своїм депутатам, приводьте їх».
Після цього виступів зі сцени не слухав практично ніхто – хіба що партактив. Хлопці вичекали півгодини, не почули бажаного й мужньо рушили «на барикади».
Мітингувальники, серед яких були й радикально налаштовані активісти, пішли пікетувати Верховну Раду, але наштовхнулися на кордон силовиків біля стадіону імені Лобановського. Почалися сутички радикалів із силовиками. У столиці стало по-справжньому спекотно від петард, «коктейлів Молотова», світло-шумових гранат і «ватр», у яких згоріли міліцейські автобуси. За повідомленнями МВС, жертвами вуличних протестів стали 4 службові автобуси внутрішніх військ МВС України та 2 вантажні автомобілі.
Іще одне прозріння чекало не лише радикальних активістів після того, як проти них за мінусової температури застосували водомети (що, до речі, заборонено Міжнародною декларацією з прав людини). Після цього міліціонери спробували вигадати «відмазку»: «Водомети використали, щоб загасити палаючі автобуси». На жаль, забули додати, що воду спрямовували в інший бік. Проти учасників учорашніх протестів також використали світло-шумові та газові гранати, гумові кулі… Відтак гасло «Міліція з народом» перестало бути актуальним для чималої кількості учасників протестів.
Пізно ввечері, коли в Києві палали автобуси, а «швидкі» вивозили вже не перших поранених, В. Янукович нібито заявив, що готовий урегульовувати конфлікт за столом переговорів. Утім не негайно, «по гарячих слідах», а лише 20 січня, найімовірніше – у другій половині дня. Призначивши головним «врегулювальником» секретаря РНБО Клюєва. Того самого, якого підозрюють у розгоні мирного Євромайдану в ніч проти 30 листопада (ГПУ, щоправда, заперечує це).
Влада каже, що готова до переговорів. Однак тим, хто прозрів, тепер складно закрити очі на злочини, на брехню і на ігнорування справедливих вимог. Тож цілком імовірно, що далі буде…
