Marianna Soronevych
«Шоколадний король», мільярдер, кум президента Ющенка та член кола його «любих друзів», колишній міністр економіки, закордонних справ та секретар РНБО, а також власник революційного «5 каналу»
Бендерське дитинство
Петро Порошенко народився 26 вересня 1965 року у місті Болград Одеської області. Місто розташоване на кордоні з Молдовою. У 1978 році родина переїхали до міста Бендери Молдавської СССР, що зараз належить невизнаній республіці Придністров’я. Саме тут він закінчив школу, після чого в 1982 році вступив до Київського інституту імені Шевченка на факультет міжнародних відносин.
Вчився з Саакашвілі
В інституті Порошенко вчився разом з колишнім президентом Грузії Михайлом Саакашвілі. Навчання закінчив у 1989 році, отримав спеціальності економіст міжнародник та референт перекладач. Після цього вступив до аспірантури, а паралельно розпочав свою підприємницьку діяльність і розбудову бізнес-імперії. Кандидатом юридичних наук став набагато пізніше – у 2002 році.
Підвалини бізнес імперії
Ще в радянські часи Петро Порошенко почав займатися торгівлею какао, спеціями та автомобілями.
Перша серйозна посада в його біографії позначена 1991 роком – гендиректор ЗАТ Торговий дім «Україна», а вже в 1993 році став гендиректором концерну «Укрпромінвест», до якого увійшли більшість його бізнес-активів.
У 1996 році він був головою наглядової ради заводу «Ленінська кузня» та Вінницької кондитерської фабрики, з якої розпочалось будівництво найвідомішого активу родини – кондитерської корпорації Roshen.
Початок політичної кар’єри
В 1998 році Петро Порошенко обрався до парламенту у 12-му окрузі Вінниці й увійшов до фракції СДПУ(о), Медведчука.
У 2000 році він очолив власну фракцію «Солідарність». Тоді ж заснував однойменну партію, яка невдовзі виступила однією із засновниць Партії регіонів.
У 2001 році пан Порошенко з партією долучився до команди відставленого прем’єр-міністра Віктора Ющенка, а вже в 2002-му був одним з очільників виборчої кампанії блоку «Наша Україна».
Розкол «помаранчевої команди»
До виборів президента у 2004 році Порошенко став одним з очільників команди кандидата Віктора Ющенка.
Під час Помаранчевої революції був одним із облич протестів. Його «5 канал» в умовах контролю влади над інформаційним простором зіграв у тих подіях ключову роль.
Після обрання Віктора Ющенка, новий президент певний час обирав між кандидатурами Петра Порошенка та Юлії Тимошенко для призначення на посаду прем’єр-міністра. В результаті уряд очолила пані Тимошенко, а Петро Порошенко отримав посаду секретаря РНБО. Так тривало до осені 2005 року, коли через конфлікт між РНБО та урядом, а також корупційні скандали, Віктор Ющенко звільнив обох посадовців. Сам пан Порошенко звинувачення відкидав.
Підлеглий Тимошенко
В 2006 році на парламентських виборах Порошенко увійшов до списку блоку «Наша Україна». Тоді йшли перемовини щодо формування коаліції «Нашої України», БЮТ та Соціалістичної партії.
Президентський блок набрав менше голосів за БЮТ, а тому за квотою саме Юлія Тимошенко мала стати прем’єром, а Петро Порошенко – спікером. Проте лідер соціалістів Олександр Мороз не поступився кріслом спікера й отримав його у новоствореній коаліції з комуністами та Партією регіонів.
Після розпуску парламенту в 2007 році Петро Порошенко не балотувався до Верховної Ради, зате отримав посаду голови ради Національного банку.
У жовтні 2009 року за поданням президента Віктора Ющенка парламент призначив Петра Порошенка міністром закордонних справ в уряд Юлії Тимошенко. Підлеглим пані Тимошенко він був до обрання уряду Миколи Азарова у березні 2010 року.
Робота в уряді Миколи Азарова
З обранням Віктора Януковича у низки бізнес-структур Петра Порошенка почалися проблеми з державними контролюючими органами, зокрема митницею. У березні 2012 року, після кількатижневих чуток у пресі щодо можливого призначення пана Порошенка на посаду міністра закордонних справ, Віктор Янукович призначив його міністром економічного розвитку в уряді Микола Азарова. Українські експерти називали цю пропозицію президента такою, «від якої не можна відмовитись».
На цій посаді серед напрямків його діяльності була підготовка Угоди про асоціацію з ЄС. На парламентських виборах Петро Порошенко у якості самовисуванця обрався на 12-му окрузі Вінниці. У парламенті він залишилвся позафракційним і почав активно критикувати політику уряду та президента Януковича.
«Інформаційний спонсор» Євромайдану
В 2013 році закінчився термін повноважень Київської міської ради, роком раніше столиця залишилась без мера. Очікувалось, що дочасні вибори могли відбутись в середині 2013 року, а Петро Порошенко не виключав свого балотування на посаду мера у якості висуванця від опозиційних сил.
Після відмови Віктора Януковича підписувати Угоду про Асоціацію з ЄС Порошенко брав активну участь у протестах, а «5 канал» чи не єдиний активно висвітлював події і був прихильним до протестувальників.
Влітку 2013 року Росія заборонила ввезення продукції Roshen, а тому Петро Порошенко та його бізнес ще до Євромайдану були в центрі уваги українських та російських ЗМІ.
Бізнес інтереси
Видання Forbes оцінює поточні статки Петра Порошенка в 1,3 мільярда доларів.
Згідно з його декларацією про доходи, у 2013 році він отримав 52 мільйони гривень прибутку, а на рахунках має 114 мільйонів.
Найвідомішим його активом є корпорація Roshen, до якої належать кілька фабрик в Україні, а також три фабрики за кордоном – у російському Липецьку, в литовській Клайпеді та в Будапешті.
За даними видання Forbes, родині Порошенка належить група Агропродінвест, Дніпровський крохмальнопаточний комбінат, завод «Ленінська кузня», «5 канал» та продовольча компанія «Поділля». До минулого року до його сфери інтересів належала відома автокорпорація «Богдан».
Родина та переконання
Петро Порошенко одружений. Його дружина Марина працює лікарем. Подружжя має чотирьох дітей: синів Олексія та Михайла та дочок Євгенію і Олександру.
Мати Петра Порошенка вже померла. Також у нього був брат Михайло, який разом з ним займався бізнесом, проте загадково загинув у 1990-х роках.
Петро Порошенко вважається глибоко релігійною людиною. Відомо, що він хворіє на цукровий діабет.
