Marianna Soronevych
на засіданні Ради співробітництва Україна – Європейський союз (другого за значенням формату партнерства між Києвом і Брюсселем) в Люксембурзі питання просування до безвізового режиму обговорили дуже коротко.
В принципі у Миколи Азарова було багато інших тем для дискусії з європейцями. Проте головне, що для зняття бар’єрів на шляху вільних поїздок українців до Європи уряду не потрібно багато говорити з ЄС. Це за нього роблять дипломати. Завдання Кабміну – у партнерстві з коаліцією і Президентом вирішувати внутрішні проблеми, що не дозволяють ЄС скасувати візи для українців
У відносинах з Європою пріоритетними для нас є три основні завдання практичного плану: підписання угоди про асоціацію, створення повноцінної зони вільної торгівлі та скасування короткострокових віз для українців. Якби Київ досяг цих цілей, це дозволило б користуватися більшістю благ членства в ЄС без прийняття на себе серйозних зобов’язань, пов’язаних з формальним членством. Що чудово розуміють і в Брюсселі, а тому і підходять до відповідних переговорів з Україною так, ніби йдеться про вступ до ЄС. Однак про те, що там поки навіть говорити про перспективу членства в Євросоюзі не готові, свідчить факт перейменування документа, що визначає схему руху до безвізового режиму, з “Дорожньої карти” до “Плану дій”. Європейські дипломати не приховують, що під першою назвою значаться програми, розроблені для Балканських країн, що вже зараз мають чітку європейську перспективу. Україні ж таку перспективу все ще надавати не хочуть. Навіть побічно, навіть натяком.
Крім міфологізованих страхів європейців перед напливом трудових мігрантів з України цьому перешкоджають системні проблеми національної міграційної політики. По-перше, в Україні немає самостійного органу влади, відповідального за міграційну політику. А це одна з найважливіших вимог ЄС. Новий глава МВС жорстко виступає за те, щоб відповідна структура діяла в орбіті міліцейського відомства. У принципі ЄС готовий це прийняти, але за умови, що керівник такого агентства буде лише координуватися, але не підкорятися безпосередньо міністру внутрішніх справ.
Переломити Могильова, очевидно, буде важко. Більше розуміння європейських вимог міліцейське начальство проявляє в тому, що нова структура повинна бути цілком цивільною, а не воєнізованою. Однак найбільшою проблемою варто визнати бажання Могильова щоб міграційне відомство під його крилом взяло на себе функції знаменитих ОВІРів, але він уперто відмовляється від таких найважливіших напрямків, як робота з біженцями, реадмісія, вирішення проблем трудових мігрантів, визначення квот на них та інших ключових аспектів повноцінної міграційної політики. За великим рахунком, ЄС все одно, де українці отримують паспорти для виїзду за кордон. Брюсселю потрібен повноцінний партнер у боротьбі з нелегальною міграцією та у вирішенні інших подібних питань.
Інший складний блок проблем – забезпечення українців біометричними паспортами. Способи реалізації цього процесу ЄДАПС викликають огиду не тільки в пересічних громадян і євробюрократів, а й у високопоставлених українських чиновників. Останнім часом за допомогою постійних чітких сигналів з Брюсселя МЗС вдалося добитися від керівництва Кабміну і Президента вживання заходів щодо ЄДАПС і його лобістів, в результаті чого ті принишкли і почали думати про те, як хоча би залишитися в бізнесі, а не про чергові надприбутки .
Але навіть якщо цю грандіозну внутрішню проблему українська влада вирішить найближчим часом, виготовлення та видача біометричних паспортів займе чимало часу, а ЄС вимагає, щоб з 1 січня 2011 року українці їздили до Європи тільки за новими документами. Брюссель наполягає також на тому, щоб Україна забезпечила заміну на біометричні документи діючих дипломатичних та службових паспортів, хоча до цих пір не існує навіть зразка подібного посвідчення – його ще потрібно розробляти. Головне, що необхідно розуміти, так це те, що, навіть якщо Україна доб’ється незабаром скасування віз для короткострокових (до 90 днів) поїздок, скористатись цим правом зможуть тільки власники паспортів з полікарбонатною сторінкою.
Окрім двох технічних мегапроблем на шляху до безвізового режиму Верховній Раді належить ратифікувати дві конвенції (про боротьбу з наркотрафіком і захист персональних даних) і внести зміни до низки законів, які порушують міграційні питання (зокрема, більш чітко прописати процедуру видворення з країни нелегальних мігрантів). Так що шлях до вільних поїздок до Європи ще дуже довгий. Відповідний план дій збираються підписати тільки в жовтні або листопаді на саміті Україна – ЄС. І навіть після його успішного виконання українською стороною збережеться ризик, що країни – члени Євросоюзу знову звернуть увагу на деякі політичні питання (як, наприклад, завершення юридичного оформлення морського кордону з Росією) і нам доведеться і далі стояти в черзі на вхід до Європи.
Володимир Карбівничий
