Легалізація завершилася, залишивши багатьох за бортом…

Подано менш ніж 300 тисяч запитів. Причина – реквізити та відмови роботодавців. Для нелегалів почалося довге очікування
Здавалося б, легалізація – це добрий шанс дати дозвіл на проживання якнайбільшій кількості нелегалів, які працюють доглядальницями та домашніми працівницями в італійських сім’ях. Проте практика засвідчила діаметрально протилежне. Хоча останню легалізацію ще не назвали провальною, проте вона залишила нелегалами сотні тисяч іноземців.
Термін, доки можна подати запит, завершився 30 вересня. Згідно із даними на час підготовки номеру та динамікою процесу, менш ніж 300 тисяч роботодавців забажали легалізувати своїх працівників. Ця цифра набагато нижча передбаченої Міністерством внутрішніх справ, яке готове було прийняти 500 – 750 тисяч справ.
Що ж не спрацювало? Причин може бути кілька: високий мінімальний річний прибуток (20 тисяч євро), який вимагався для офіційного прийому на роботу домашніх працівниць, та мінімальна кількість робочих годин (20 на тиждень) які працівник повинен бути зайнятий у одного і того ж роботодавця. Саме ці вимоги залишили за бортом багатьох.
Навіть за наявності реквізитів, багато роботодавців не побажали легалізувати своїх працівників, погрожуючи їм звільненнями. Причина, часто, у світовій економічній кризі – бюджет італійських сімей не витримав би оплати 500 євро за кожного працівника та майбутніх виплат контрибутів.
Це перетворило робітників на справжніх рабів обставин, бо навіть у випадку звернення до суду за посередництва профспілок, вони ризикували депортацією. Власне, досі немає відповіді на прохання тих, хто опинився у схожих ситуаціях – можливість отримати дозвіл на проживання для пошуку роботи тривалістю шість місяців залишилася лише мрією.
За таких умов не винятками, а закономірністю, стало формування ринку фіктивних контрактів. Нелегали були готові заплатити тисячі євро тим, хто погоджувався подати на них запит. Чудовий бізнес для шахраїв та посередників у таких справах! Були випадки, коли бланки для оплати контрибуту продавалися за значні суми, в той час, як їх можна було безкоштовно взяти з Інтернету.
Доглядальниці та домашні працівники, яким не вдалося легалізуватися, залишилися в численних лавах нелегалів – працівників інших сфер, яким не надали жодної можливості навіть такою – „половинною легалізацією”. У них не пропала надія на новий декрет флуссі, вихід якого передбачається на кінець цього року. Проте, враховуючи політику імміграції італійського уряду, точно передбачити розвиток подій не може ніхто.
Для щасливців, яким вдалося скористатися легалізацією, почався довгий період очікування. Їхні запити розглянуть відділи імміграції та квестури, які і без того зайняті аналізом сотень тисяч справ ще із попереднього декрету флуссі та об’єднання сімей. Як відомо, такі справи завершуються із значними запізненнями. У провінціях із найбільшою кількістю іноземців, зокрема у Римі та Мілані, для підписання  робочого контракту слід чекати понад рік, лише по тому можна подати запит на отримання дозволу на проживання.

Ельвіо ПАСКА, переклад Маріанни Сороневич