Marianna Soronevych
З першого січня роботодавці, які бажають звільнити з роботи працівників, повинні сплатити державі понад 480 євро за кожен відпрацьований робітником рік. Так постановила реформа що має на меті боротися із нелегальною працею
Уряд побачив потребу введення такої реформи, проаналізувавши фонди Соціального страхування та підтримки прибутків безробітних. Закон (Legge 92/2012 articolo 2 comma 31) передбачає що «той, хто звільняє із роботи працівника, з яким було укладено контракт на невизначений термін, повинен сплатити державі суму, що дорівнює 41 відсотку максимальної місячної зарплати, за кожні дванадцять відпрацьованих місяців, за останні три роки».
Перевівши це визначення в грошовий еквівалент виходить, що роботодавець повинен сплатити 483,8 євро за кожен рік, до максимальної суми 1451,4 євро. Це стосується працівників усіх галузей, за винятком домашнього господарства, і не залежить від робочого графіка. Парадоксально, ті хто звільняють працівницю, зайняту чотири години на тиждень, повинні викласти ту ж суму, що і працівнику із повною зайнятістю.
Виплата належиться усім працівникам, які «втратили роботу не по своєму бажанню». «Отже від виплати звільняються у випадку звільнення за бажанням працівника, чи обопільною згодою сторін. Але вона належить, наприклад, у випадку смерті роботодавця». – пояснює Тереза Бенвенуто, національний секретар Асоціації Assindatcolf.
Багато роботодавців бачать вихід із цієї ситуації у примусі працівника звільнитися за власним бажанням.
Виплати за звільнення не застосовуються у сектора домашнього господарства, їх визнано такими, що сприятимуть нелегальній праці.
Ельвіо ПАСКА,
переклад Маріанни Сороневич
