Marianna Soronevych
Проблема особистого житла для молодої сім’ї надактуальна. В Україні молодятам заробити на власне гніздечко малореально, а як це питання вирішується у Європі?
Італійці, у більшості випадків, одружуються після 30-ти років. Це й не дивно: спочатку довго навчаються (лише у технікумі треба вчитися 5 років), дехто після цього вступає до університету.
Молоді спеціалісти до 30-ти років укладають із роботодавцем учнівський контракт із низькою заробітною платою, щоб «навчитися працювати».
Якщо ж пара вирішила одружитися, або почати жити разом, то шукатиме варіанти самостійного проживання, без батьків. Відтак, або винаймають квартиру, яка коштує на півночі Італії близько 400-700 євро (залежно від місця, розміру квартири і населеного пункту), або купують власну, із допомогою батьків, через кредити у банках.
Дехто добудовує квартири поряд із будинками рідних, якщо на це є можливість і дозвіл відповідних організацій.
Хоча, існують родини, які можуть усе життя знімати житло, не переймаючись дорогими ремонтами, великими витратами на утримання кондоміньйо (спільна територія і майно усіх співмешканців багатоквартирного будинку: ремонт даху, коридорів, ліфту, огорожі, саду). Вони винаймають квартиру з меблями, допоки у цьому є потреба, а потім переїжджають в іншу, у зв’язку зі зміною роботи чи з інших причин. Декого таке життя цілком задовольняє.
Міські ради мають на своєму балансі квартири, які здають в оренду малозабезпеченим сім’ям за низьку оплату. Для цього потрібно написати заяву і чекати в черзі впродовж кількох років. Таким громадянам, які не мають свого житла, надаються невеликі пільги залежно від їхнього місячного заробітку, на оплату квартири.
Але найбільше все ж щастить тим, у кого є батьки, які можуть допомогти молодятам купити власний «куточок». «Куточки» інколи отримують молодята у спадок від дідуся чи бабусі.
“Не маєте робочого контракту – забудьте про позику”
Ще 20-25 років тому італійці їздили на заробітки до Швейцарії та Німеччини, щоб купити собі квартиру. Тоді позику у банку взяти було набагато простіше, бо практично не було безробіття, працювали усі заводи, розвивалися індустрія, туризм і сільське господарство. Зараз, у часи всесвітньої економічної кризи усе змінилося.
Проте частина італійських родин все ж продовжує сьогодні брати кредит у банку, на купівлю житла. Місячна орендна плата не дуже відрізняється від щомісячних платежів за кредитом.
Чи просто взяти такий кредит? Ось що розповів директор одного з комерційних банків міста Чезена, синьйор Скарпелліні, про правила видачі позики:
– «Якщо ви не маєте робочого контракту на невизначений термін, то не варто навіть витрачати час і звертатися до банку. Позику вам ніхто не дасть. Важливим є і розмір вашої зарплати. Якщо ви отримуєте 800 євро, а ваш чоловік – 1200, то ви вже маєте хоча б якусь надію купити двокімнатну квартиру за 150 тисяч євро. Сьогодні позичальників найбільше цікавлять суми щомісячних платежів, термін погашення і відсотки. Усі питання розглядаються в індивідуальному порядку. Будь-які домовленості повинні бути задокументовані. Вік також не є остаточним критерієм: якщо людина похилого віку хоче взяти кредит, і вона має приватну власність, яка перевищує вартість позики, то чому б не піти на зустріч? Наші кредити на житло видаються приблизно під 8% річних, проте цей відсоток може коливатися залежно від індивідуальних обставин і кредитної історії клієнта».
“Щомісяця 700 євро протягом 24 років”
Директор банку також розповів, що раніше вони видавали позики на 100% вартості житла, але сьогодні потрібно зробити власний внесок хоча б у 20% його вартості. До позики ще дораховують відсотки, виплати на страхування об’єкту (на випадок пожежі, землетрусу, втрати роботи, смерть позичальника, та інші випадки, усе індивідуально). У кінцевому рахунку, після 20-30-ти років щомісячних платежів за позикою, квартира обійдеться покупцеві дорожчою ще приблизно на 75 тисяч євро. Щомісячний платіж за позикою не може бути більшим за 35% сімейного доходу. У нашому випадку, сім’я виплачуватиме щомісяця 700 євро протягом 24 років.
«Якщо врахувати, що квартиру треба ремонтувати, купувати меблі, а тоді ростити дітей, утримувати машину, і мати постійну роботу, то це не так просто» – вважає синьйор Скарпелліні. – Ми завжди застерігаємо клієнтів, бо вони повинні знати, що чекає на них у разі неспроможності платити. Бувають випадки, що люди знаходять кращу роботу, відкривають свої підприємства, і розраховуються швидше. Ми завжди раді співпрацювати на взаємовигідних умовах. Але перш, ніж надати кредит, перевіряємо також і роботодавця нашого клієнта, щоб знати, чи спроможне підприємство утримати працівника ще багато років, чи не йде воно на спад. Із мого досвіду знаю, що люди, які багато працюють, чесно платять податки і економлять, завжди зможуть досягти своєї мети. Проте, у житті нічого так просто не дається».
А ще, банківський працівник розповів «по секрету», що усе життя виплачує кредити: спочатку на свою квартиру, потім приміщення магазину квітів, який утримує дружина, а тепер – за квартиру сина.
Тамара ШЕВЧЕНКО, Італія
