Marianna Soronevych
За допомогою Інформаційної системи Шенгенської зони SIS країн ЄС швидше і легше обмінюються інформацією.
Шенгенська зона, у котрій може здійснюватися вільний рух осіб та предметів без контролю на внутрішніх кордонах, утворилася після підписання Шенгенської угоди, котра діє від 1995 року. До Шенгену належать всі країни-члени Євросоюзу окрім Великобританії, Ірландії, Кіпру, Болгарії та Румунії, а також деякі країни з-поза меж ЄС – Ліхтенштейн, Ісландія, Норвегія та Швейцарія. Прикордонного контролю немає на внутрішніх кордонах цих країн, проте він існує на зовнішньому кордоні Шенгенської зони.
Задля забезпечення безпеки країни-члени Шенгену створили у середині 1990-х років спільну пошукову базу даних, так звану Шенгенську інформаційну систему (SIS). Нині цю систему реформували – задля швидшого і легшого обміну інформацією між відомствами країн-членів.
Спершу ця база даних містила інформацію про зниклих осіб, а також тих, котрі перебували у розшуку або під наглядом. З розширенням Євросоюзу у 2004 році систему доповнили даними з нових країн-членів ЄС. Також від того часу до бази додалися біометричні дані, відбитки пальців та фотографії. Нині європейські митні, прикордонні, правоохоронні та судові служби можуть отримати у цій системі інформацію не лише про зниклих осіб або правопорушників, а і про предмети, як то автомобілі або зброя. Речник Федерального міністерства внутрішніх справ Німеччини Маркус Баєр-Поллок підкреслив у розмові з DW важливість тісної співпраці між країнами-членами Шенгенської зони задля спільної боротьби зі злочинністю.
Створення та програмування SIS II здійснювалося з 2002 року. Розпочати роботу вона мала ще у 2006 році, проте старт знову і знову відкладали через незадовільні результати перевірок. За даними Єврокомісії, на неї було витрачено близько 160 мільйонів євро, хоч заплановано було лише 20 мільйонів доларів.
Обмін даними сам по собі не є чимось новим. “Однак з переходом до другої версії Шенгенської інформаційної системи буде здійснено централізацію збереження даних”, – підкреслив у інтерв’ю DW Уповноважений федерального уряду із захисту даних та свободи слова Петер Шаар. Він підкреслив, що в Європі необхідно запровадити єдиний високий рівень захисту у сфері обробки даних поліцією. Досягти цього, на думку Уповноваженого, можна за допомогою національних та європейських служб захисту даних. Вони мають пересвідчитися у належності умов збереження даних у системі SIS II. При цьому Маркус Баєр-Поллок з Федерального міністерства внутрішніх справ відзначив, що Німеччина під час переговорів щодо впровадження SIS II завжди наголошувала на необхідності прописати у загальноєвропейських нормах високий рівень захисту даних.
Петер Шаар зауважує, що концентрація влади, яка відбувається після створення цієї системи, не сприяє захисту даних. Як Уповноважений із захисту даних він саме бере участь у підготовці правової бази для SIS II. Шаар критикує, що у випадку SIS II мова йде про пошукову базу даних, котра може поєднуватися з іншими новоствореними реєстрами. Для прикладу, до Європейського реєстру в’їжджаючих та виїжджаючих внесено всіх подорожуючих через Шенгенську зону. Окрім того, зараз розробляється Візова інформаційна система. До того ж, за словами Шаара, Єврокомісія надала доступ до SIS II Європолу – європейському поліційному відомству. “Виникає ситуація, у якій буде зберігатися не лише інформація про підозрілих осіб або правопорушників-громадян ЄС, а і про щоденні процеси”, – наголошує Петер Шаар.
DW.DE
Увага! Повне чи часткове використання матеріалів нашого сайту дозволено лише за письмової згоди редакції.
______________________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами Української газети у Facebook.
