Marianna Soronevych
Нікому не підконтрольні судді виносять такі вироки, які тільки стимулюють злочинців знову й знову повертатися до золотого клондайку. Декілька років умовно або рік в’язниці – хіба це адекватне покарання за страждання людей?
Жертви довіри
Здебільшого жертвами сексуального рабства стають жінки віком від 18 до 35 років, трудової торгівлі – можуть бути і чоловіки, і жінки працездатного віку – 20-45 років. А до Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи”, який співпрацює із жінками у кризових ситуаціях, зверталася по допомогу дівчина, якій виповнилося лише 16 років. Заманюють людей солодкими обіцянками високооплачуваної праці, пропонують гроші на дорогу і супровід до місця призначення. Зневірені у можливості реалізувати себе в Україні, люди кидають усе – сім’ю, друзів, подекуди навіть стабільну роботу, і їдуть світ за очі.
Понад 90% вербувальників – українці. “Своїм” більше довіряють.
Найбільше українських рабів серед чоловіків (при трудовому рабстві) – у Португалії, Іспанії та Росії, серед жінок – у Іспанії, Італії та Польщі. У Чехії рабами можуть стати як чоловіки, так і жінки. Мапа сексуального рабства дещо відрізняється, адже жертвами торгівлі стають насамперед жінки – це Польща, Чехія, Росія, Туреччина, Ізраїль, Італія, Греція та Арабські Емірати.
Замовниками в Італії виступають албанці, в Польщі – поляки, росіяни і болгари, в Чехії – чехи, словаки, угорці, росіяни, українці та поляки.
Два роки тому до Карного кодексу України внесли зміни, які передбачають диференційовану відповідальность сутенерів, які займаються внутрішньою торгівлею людьми.
5 правоохоронців боролися з торгівлею людьми
За даними Міжнародної організації міграції, з 1991 року в Україні понад 100 тисяч людей стали жертвами торгівлі людьми. Представники уряду спростовують цю цифру, посилаючись на те, що організація враховувала людей, які працюють без контракту. Спростування нікудишнє, адже без контракту за кордоном працюють мільйони заробітчан.
Українські правоохоронці борються із злочинцями, які намагалися перепродати українців, лише шість років – коли були створені окремі відділи і відділення з боротьби із торгівлею людьми в структурі карного розшуку області. Але на сьогодні в структуру підрозділу (тепер управління) входять і декілька інших відділів, тому, наприклад, на території усієї Львівщини відловлюють таких злочинців лише… 5 правоохоронців!
За словами заступника начальника управління боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, Ігоря Жиги, з початку року правоохоронці виявили 4 випадки торгівлі живим товаром, а протягом минулого року – лише 6 фактів, одна справа скерована до суду, решта – перебувають у стані слідства. Зокрема 16 українок для заняття проституцією було вивезено до Польщі, 2 – в Чехію. Але й за це треба дякувати правоохоронцям, чого не скажеш про судочинців. Законодавство передбачає відповідальність за торгівлю людьми у вигляді тюремного покарання від 3 до 15 років (залежно від важкості злочину). Проте, потрапляючи в руки суддів, вони відбуваються легким переляком. Чомусь судді виносять такі вироки, які заохочують злочинців знову повертатися до улюбленої справи – то дадуть декілька років умовно, то рік або два тюремного ув’язнення. За словами Ігоря Жиги, лише один раз було покарано жінку на 7 років ув’язнення.
Повернути надію
Повернутися на Україну, порвати тенета сексуального або трудового рабства самим людям не завжди під силу. Допомагають рідні, які звертаються в посольства, консульські відділи, громадські організації. Інколи руку допомоги протягують співчутливі клієнти. Проте повернутись додому і повернутись до звичайного життя – часто для жертв торгівлі речі нетотожні. “Жінки приїжджають із психологічними розладами, які спровокували відсутність грошей, документів, незнання мови, сталих зв’язків, підсилені насильством. Треба роки, аби повернути їх до нормального стану”, – каже керівник Західноукраїнського центру “Жіночі перспективи” Любов Максимович. Нерідко на жертв насилля чекають неврози, спроби суїциду, епілепсія, ураження мозку.
У “Жіночих перспективах” жінки отримують не лише соціальну, юридичну або психологічну допомогу, а й, при сприянні Міжнародної організації міграції, фінансову підтримку у вигляді триразової фінансової допомоги, кошти на медичне лікування і перекваліфікацію. Це надзвичайно важливо, адже після повернення на Україну за цей час людина зможе адаптуватися до нормальних умов, знайти роботу і стати повноцінним членом суспільства.
“У всіх жертв торгівлі спрацював ефект водія – коли людина бачить аварію, думає, що із нею таке трапитися не може. І потрапляє у пастку”, – вважає Любов Максимович.
Зоряна Франко, Високий замок
