Marianna Soronevych
Кожна людина, приїжджаючи в нову країну відчуває культурний шок. Культурний шок – це процес адаптації в незнайомому середовищі. Коли щойно прибувший в чужу країну іммігрант захоплюється чистими вулицями, красивими вітринами, страждає без гречки, або намагається зрозуміти як влаштоване метро – це називається культурним шоком.
Культурним шоком прийнято називати всю гаму пов’язаних з переїздом почуттів і емоцій: від легкого здивування до глибокої депресії. Кожна людина, навіть найдосвідченіша і емоційно стійка, проходить через кілька стадій культурного шоку, які стисло і краще за всіх описав Пітер Адлер в 1975 році.
Медовий місяць (1-6 місяців в новій країні).
Спочатку іммігранту подобається майже все. Він, як турист, вбирає враження і захоплюється тим, що «у них» влаштовано краще. Йому здається, що і їжа в новій країні смачніша, і магазини зручніші, і будівлі гарніші, і люди дружелюбніші. На цій стадії відбувається постійне порівняння «у них» і «у нас». Ця фаза може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, залежно від досвідченості та вразливості людини.
Притирання (6-12 місяців в новій країні)
Через кілька місяців ефект новизни минає, іммігрант знімає рожеві окуляри. Він починає стикатися з щоденними побутовими проблемами: як харчуватися, як пересуватися, як спілкуватися, як звернутися до лікаря і таке інше. Якщо в першій фазі багато ігнорувалося в загальному потоці вражень, було не потрібно, або сприймалося як цікавий досвід, то в другій фазі людина як би відкриває очі і розуміє, що це не канікули, які ось-ось закінчаться. З усім цим треба якось жити. Під час цієї фази часто виникає відчуття того, що ти – невдаха. Всі навколо успішні у них усе функціонує без особливих зусиль, а в тебе все іде з великими потугами і шкереберть! Іммігранти на цій стадії шукають товариства своїх співвітчизників і особливо сильно сумують за рідною мовою та їжею.
Реінтеграція (1-1,5 року в новій країні)
Після усвідомлення всіх проблем в попередній стадії, виникає відчуття злості й роздратування, спрямоване назовні. Тобто, якщо в попередній стадії негативні емоції були спрямовані всередину, на себе, то в стадії реінтеграції роздратування звернено на оточуючих, нову країну і долю. Іммігранти на цій стадії часто міркують про те, як «у них» все неправильно влаштовано і про «бездуховність» жителів нової країни.
Нейтралітет
Іммігранти, які зуміли подолати попередні дві стадії без жертв, депресій і повернень на батьківщину, переходять до стадії нейтралітету. Вони здатні адекватно оцінити плюси і мінуси життя в обох країнах і спокійно ставляться до відмінностей.
Комфорт
Нарешті, пройшовши всі приємні і неприємні стадії, іммігрант може досягти фінальної, комфортною стадії, коли він відчуває себе однаково затишно і в «старій» і в «нової» культурі. Цієї стадії досягають не всі, і часто на це йде кілька років.
Як вийти неушкодженим
Багато ж застряють приблизно між стадією притирання і нейтралітету. А так, як жити в стані постійного конфлікту неможливо, людина починає раціоналізувати і виправдовувати свій вибір. Звідси така часта агресія, або презирство до колишніх співвітчизників. Деякі іммігранти намагаються представити свою нинішню ситуацію більш вигідною, штучно погіршуючи ситуацію на батьківщині. Таким чином, вони намагаються знайти гармонію і «домовитися» з собою. В особливо важких випадках доходить до фіксації і маніакального вишукування недоліків у «старій» країні і культурі, будь-яка згадка про якісь позитивні її аспектах викликає агресію.
Здоровим і безпечним для психіки (і навколишніх) вибором при переїзді в іншу країну є відмова від оцінок. Якщо ви не будете постійно порівнювати і зважувати, вам буде набагато легше відкритися новій культурі і жити в мирі з собою. Пам’ятайте, що у будь-якої культурної особливості є і хороші, і погані прояви. Цінуйте свої культурні особливості, тому що вони – невід’ємна частина вашого «я», але і не противтися новому.
Підготувала та переклала
Марія ГАЙДАЙ
___________________________________________________________
Більше новин:
