Marianna Soronevych
Перший Президент Незалежної України дав ексклюзивне інтерв’ю для Української газети
Нещодавно Леонід Макарович Кравчук побував у Римі. Він цікавився, перш за все, потенціалом італійського бізнесу та можливостями залучення його ресурсу в економіку України. Оцінюючи підсумки поїздки, вважає проведені зустрічі змістовно-плідними, однак достеменно говорити про успіх візиту зможе лише після підписання реальних угод.
Пан Президент люб’язно погодився дати інтерв’ю для нашої Газети.
– Шановний Леоніде Макаровичу, що ви думаєте про розвиток політичної ситуації в Україні?
– Зараз розпочалося реформування нашої країни, тому на поверхню виплили «приспані проблеми». Україна є специфічною за своєю політичною структурою: опозиція діє дуже агресивно, а влада не уміє знайти із нею порозуміння.
– Події, що відбуваються у ВР це, на вашу думку, боротьба за демократію, чи зволікання і втрата часу?
– Криза в українській політиці є дуже гострою. Та не думаю, щоб вона вплинула на спокій в країні. Українці навчилися вирішувати протистояння мирним шляхом.
З іншого боку, ця криза суттєво впливає на соціальне та економічне становище держави.
До політичних конфліктів спричиняються економічна нестабільність, корупція, складні умови життя людей. Ті, хто провокує протистояння у Верховній раді, лише загострюють ці проблеми. Зокрема, особисте голосування парламентарів записане в Конституції, а тому не потребує додаткового обговорення. Далі – позбавлення мандатів деяких депутатів, серед яких адвокат Юлії Тимошенко, стало новим вибухом, якого можна було уникнути.
На мою думку, частина депутатів прагнуть у ЄС, а інші – лише загострюють політичні кризи, щоб промостити дорогу до Митного Союзу.
– Хто на вашу думку є політично дозрілим для кандидатства на наступні президентські вибори? Що вам підказує ваш політичний досвід?
– Кандидатами на наступних президентських вибори можуть бути чинний Президент, можливо, Кличко, Яценюк. Не знаю, як поведуться комуністи. Вони хоч не виграють, та завжди беруть участь у перегонах.
Якщо опозиція не виступить із конструктивними ідеями та ефективними кроками, вона не матиме шансів на перемогу. На сьогодні, враховуючи структуру та потенціал усіх ешелонів влади та великий бізнес, найбільші шанси має Віктор Янукович.
– Як ви оцінюєте шлях, який пройшла Україна за часи Незалежності?
– За час Незалежності виросло нове покоління із іншими поглядами, свідомістю та знаннями. Людський чинник свідчить, що ми долучаємося до європейських цінностей. Та, на жаль, економічний фактор є нижчим, ніж той, що був у країні до 1990 року, тобто до Незалежності.
Організація влади недовершена. Закони країни мають демократичну основу, а от їх втілення кульгає. Підтвердженням цього стали останні парламентські вибори. Судова та правоохоронна система не відповідають європейським стандартам. Тобто, з одного боку, ми бачимо зміну облич, а з іншого – багато проблем, які заважають руху вперед. Вірю, що ми здолаємо шлях до Європи і будемо жити за європейськими цінностями.
– За час Незалежності Україна так і не викристалізувала поняття самоідентифікації. Дискусії довкола питань української мови та національної символіки є чи не найгострішими. Чим ви це пояснюєте?
– За час Незалежності Україна не змогла організуватись як єдина нація, не визначила свою стратегічну дорогу. Захід та Центр країни орієнтуються на Європу, Схід – ні. Україна має колоритну національну структуру, непросту релігійну ситуацію. Та, думаю, національна ідея таки визріє, усі українці поступово зрозуміють, що наш курс може бути тільки у Європу. Влада зараз активно працює в цьому напрямку.
– За вашими оцінками, інвестиції заробітчан сприяють інфляції та послабленню гривні, чи приносять користь українській економіці?
– Ті, хто звинувачують заробітчан, не розуміють проблеми. Це на їхні гроші утримуються сім’ї, вони вкладають в розвиток малого бізнесу, нагромаджують ресурс у депозитах. У цьому полягає позитивний вплив на економіку. Звичайно, найкраще було б, аби люди заробляли вдома, та якщо це неможливо, то не варто звинувачувати їх у тому, у чому вони не винні.
– Питання від читачів: куди зникли гроші вкладників «Ощадбанку» колишнього СРСР?
– Гроші можуть бути папірцями, а папірці – грошима. Коли розпався Радянський Союз, зникла його валюта – «рубль». На той час всі заощадження зберігалися в Центральному банку Росії, та уже не мали цінності. Вони зникли разом із грошовою системою СРСР, як після революції знецінилися гроші царської Росії.
Україна намагається частково компенсувати втрачені вклади, та за теперішньої економічної ситуації зробити це непросто.
– Ви були серед хрещених батьків Незалежної України. Наскільки виправдалися ваші сподівання тих років?
– Я сподівався на більше багатство країни, розвинутішу демократію, та цього не сталося. Коли я занурився у життя держави, зрозумів, що перед нею є складна дорога, яку слід пройти. Я не мрійник, а реаліст. Закликаю усі політичні сили працювати на користь України, вирішувати нагальні питання, а не сперечатись. Робити конкретні кроки, щоб продемонструвати Європі, що ми гідні стати її членами.
– Дякую за розмову.
Розмовляла
Маріанна СОРОНЕВИЧ
