Геометрія кохання, або Я люблю жонатого

Поради дає Олена Савинова, психолог, , що спеціалізується на психології міжособистісних стосунків, кризових станах.

Уявімо досить банальну ситуацію: виник любовний трикутник. Поки що не поспішаймо засуджувати або ставати на чийсь бік, чи то пак у якийсь із “кутів” – ясно, що краще б того клопоту не мати взагалі. Давайте розберемося, чи такі стосунки є трикутником; якщо так, то чи завжди саме любовним, і як бути кожному з учасників цієї підступної геометричної фігури.

На консультації чоловік розповідає, що має дружину й коханку, жінки знають одна про одну, тим більше він періодично йде з дому, потім повертається. Обидві вимагають від нього нарешті зробити вибір, він на те ніяк не зважиться, бо не хоче йти від дружини, водночас його “тягне” до коханки.

Ну ду-у-у-же знайомий випадок. Що ж робити?

На перший погляд, ситуація безвихідна, компромісного рішення не існує, але так здається лише тому, що чоловік бачить її тільки в одній площині – того ж таки трикутника.

Якщо ж ретельніше розглянути стосунки, що склалися, під іншим кутом, виявиться, що ніякого трикутника немає: замість нього є дві площини відносин – з дружною і з коханкою.

Помилка чоловіка в тому, що він поєднав їх, тож між жінками також виникли відносини, які вони за його посередництвом з’ясовують.

Тобто, у них не з ним трикутник, а між собою змагання з “перетягування канату”. Ну, ми ж знаємо, що в такій забавці виграє той, хто раптово відпускає свій кінець. А чоловік, можливо, із “страждань” користає, як то кажуть психологи, вторинну вигоду у вигляді потішеного самолюбства.

Але якщо серйозно, труднощі у стосунках з дружиною виникли не через наявність іншої. Вона – лише привід для сварок, бо якби у подружжя було все чудово, коханка або коханець просто не з’явилися б. До того ж, розповідаючи партнерові про суперника, людина ще й проявляє агресію, а інколи й садистські нахили щодо нього. Адже часто люди не знають, як в інший спосіб висловити те, що їх не влаштовує.

Спілкуючись з коханкою (коханцем), чоловік тимчасово знімає напруження, яке накопичилося у нього з дружиною, і таким чином ще якийсь час може жити з нею далі. Тобто, хоч і зветься отой горезвісний “третій” так голосно – коханцем, насправді ж його можна назвати, наприклад, побутовим психоаналітиком. Та й то нерідко, замість розхитувати сімейного човна, “третій зайвий”, навпаки, мимоволі виступаючи в ролі такого собі розрадника, допомагає йому пройти крізь житейські бурі.

Тобто коханку чи коханця неусвідомлено, чи то пак свідомо, використовують. Від кохання тут хіба що секс, та й він, як ми вже знаємо, не завжди тотожний цьому почуттю, а може існувати так би мовити “заодно”.

Такий “трикутник” нагадує дитячі відносини, коли було двоє батьків і наш дорослий чоловік у ролі дитини. Одна з причин створення його у сімейному житті – несвідома спроба повернутися у дитячий стан і позбутися, нарешті, тієї проблеми, коли, можливо, після розлучення батьків дитина ніяк не могла вирішити, кого вона більше любить: маму чи тата.

Інша ймовірна причина виникнення трикутника – коли дружина починає грати роль матері, у подружжя, замість любовних, складаються стосунки як у родичів. Тоді дитяча частина чоловіка задоволена – він у безпеці, нагодований, доглянутий, а чоловіча – ні. Тож він і починає шукати жінку.

Чому деяким жінкам особливо “щастить” на чужих чоловіків, також є пояснення. Часто в таку залежність потрапляють або “татові дочки”, які в дитинстві занадто були прив’язані до батьків. Ті ж, звісно, були “зайняті” своїми дружинами, тобто їхніми матерями. Отож, вони звикли до того, що коханий чоловік належить не їм, але вони можуть з ним спілкуватися, гарно поводитися, наприклад, вчитися, і таким чином, “заробити” собі любов. Такі жінки у дорослому житті часто грають роль “рятівниць”, які вислуховують, підтримують, усе розуміють.

Інший варіант – коли, навпаки, батько “коханки” або свого часу пішов від матері або “погано” поводився – пив, був емоційно холодним тощо. Але дочка продовжувала його любити – “попри все”, тож, ставши дорослою, несвідомо знаходить собі “поганих” чоловіків, які до того ж можуть жити в інших сім’ях.

Вихід із цього, на перший погляд, замкненого кола – усвідомити своє становище, якщо щось із наведеного вище дійсно мало місце у вашому житті. Далі – намагатися не починати стосунки з одруженими, а коли вже це сталося – припиняти розмови про його дружину, не втягуватися в обговорення чужих стосунків, натомість жити лише власним життям. Навіть навчитися бути егоїсткою у найгіршому розумінні цього слова.

Припиніть вимагати від одруженого коханого прийняти нарешті рішення – натомість прийміть його самі. Вирішіть для себе: якщо він потрібен вам як друг, продовжуйте дружні стосунки, а самі шукайте чоловіка. Якщо ж хочете мати його за чоловіка, покиньте, бо він уже є чоловіком іншої. Правда, може статися, що така ваша рішучість підштовхне його до таких самих рішучих дій, і він піде від дружини до вас “назавжди”.

Але то вже інша історія. Окрім почуття реваншу, можливо, від вашого кохання нічого й не залишиться. Адже, щоб не наступати на ті самі граблі, вам доведеться звикати до здорових партнерських стосунків, а можливо, ваша людина з минулого до цього не готова. Хто ж тепер буде його рятувати?

Чоловікам з трикутнику можна так само порадити самостійно з’ясувати, що не так у них із дружиною, і спробувати виправити становище, не залучаючи до цього сторонніх. Дружинам же краще за все припинити контролювати чоловіків, маскуючи це під турботу й опіку, жити своїм власним життям, позбутися страху втратити їх.

Ми не можемо за визначенням бути власниками інших людей, отже не можемо і втратити те, чого не маємо. Чимшвидше вийти з ролі “зразкової дружини”, натомість почати шукати контакт із зовнішнім світом, тим, що за хатніми стінами, а також із своїм внутрішнім світом. Шукати опори не в чоловікові, а в собі, бути цікавій самій собі, адже кохання – в нас самих, і ніяка інша людина не може нам його дати або відібрати.

__________________________________________________

Більше новин: