Marianna Soronevych
Посол Італії в Україні Фабріціо Романо у програмі “Вечір з Миколою Княжицьким” на Еспресо.TV розповів про італійську підтримку нашої країни, розкрив секрет, чому українці частіше обирають Апенінський півострів для заробітків, і зруйнував стереотип про симпатії до Росії в контексті російсько-українського конфлікту
Ваша дружина організувала концерт, присвячений презентації в Україні італійського бароко. Що це за проект, чому Ви цим займаєтеся?
Я думаю, що кожен посол Італії у світі повинен виходити з того, що він представляє велику культуру. Тому в кожного посла є величезна відповідальність.
Тому почуття такої відповідальності, і з мого приїзду в Україну вирішив проводити побільше культурних заходів. Це, до речі, другий фестиваль бароко. Це, можна сказати, одне з кращих заходів, яке ми досі провели. Не тільки в плані кількості тих, хто виступає (ми запросили величезну кількість артистів, музикантів, диригентів, експертів з Італії), але і в плані якості, тому що всі ці музиканти першого класу, зірки барокової музики в Італії і в Європі. Всі призери найпрестижніших нагород, які є, наприклад, у світі дискографії.
Чому саме музика бароко? Італія багата культурою країна, є багато різних напрямків.
По-перше, ми не займаємося тільки бароковою музикою, але й іншим репертуаром. Чому барочна? Коли мова йде про італійську музику, про наш репертуар, усі думають, що наші музиканти – це тільки Верді, Пуччіні. Насправді вони – великі композитори, без сумніву, але наша музична історія дуже довга, і барочна музика для нас привід, щоб показати, які у нас були композитори і в ХVІ столітті, і в ХVII столітті. Вони ж змагалися з Бахом, Генделем. Слава Богу зараз у нас відродження цього репертуару в Італії, і ми дуже пишаємося цим. Тому вирішили показати українській публіці наші твори того періоду і, по моєму, дуже непогано вийшло.
Хочу трохи змінити тему. У нас дуже багато говорять зараз про реформи в нашій країні, і найбільший запит, який є в суспільстві, і найбільше про нього говорять, це корупція. Про Італію теж завжди говорили, що це корупційна країна, і навіть зараз ми читаємо, що на півдні Італії затримали якогось представника місцевої адміністрації або ще когось. У той же час, приїжджаючи до Італії, вона виглядає значно краще від України. Напевно, корупція – це важлива проблема, але не тільки в ній суть, щоб пройшли швидше реформи в країні і щоб життя українців змінилося.
По-перше, я хочу сказати, що корупція – це явище, яке не існує лише в Україні та Італії, а й у всіх країнах світу може бути. Я думаю, що боротьба з корупцією – це пріоритет і для України, і для Італії. Так як у нас є, якщо можна так сказати, традиція в цьому плані, ми, звичайно, можемо бути корисними і розповісти вашим політикам, людям, як ми боремося з цим явищем. Ще, я думаю, потрібно, щоб пройшов час, щоб Україні можна було добре впоратися з цим.
Але що ще, крім боротьби з корупцією, важливо для реформ? Я не просто так питаю, Італія відома своєю боротьбою з корупцією, проте економіка розвивалася.
Економіка розвивалася, але у нас різний історичний досвід. Україна була частиною СРСР, економічна структура України зовсім інша у порівнянні з італійською. У нас дуже розвинена ця система малого та середнього бізнесу, як відомо багатьом глядачам. Ця система не існує в Німеччині, де, в основному, великі підприємства, але теж Німеччина розвинена, але це інший шлях розвитку. Коли мова йде про Україну, я б не був песимістом, потрібно просто час, щоб економіка розвивалася до того моменту, коли система може справді працювати.
Я знаю, що Ви працювали в Росії, Ви знаєте яка там система, відсутність демократії в Росії критикується європейськими структурами, ми це на собі відчуваємо. Ми вийшли теж з тоталітарного суспільства, намагаємося побудувати демократичне, і величезна нестабільність у суспільстві у зв’язку з цим. У нас багато виборів. Був в італійській історії період, коли уряди мінялися один за іншим, тим не менше, країна розвивалася. Що важливіше: зберігати стабільність або йти на якісь жертви, коли стабільності немає, але тим не менш економіка розвивається і тенденції залишаються правильними?
Ви маєте рацію, коли говорили, що у нас було дуже багато урядів. Я думаю, що в цьому плані Італія – виняток у західній Європі. Це ще залежить від того, що у нас просто Конституція і законодавство дозволяли такі зміни. І закон по виборах був не дуже адекватним. Зараз більш стабільні в цьому плані. Я, звичайно, не можу сказати, що розвиток не залежить від стабільності. Але можу сказати, що можна розвиватися без стабільності по-німецьки, наприклад.
Українців дуже багато в Італії.
Найбільша громада українців у західній Європі – в Італії. За офіційними даними – близько 300 000. Але я думаю, що більше. Ця громада поширена по країні, деякі живуть на півночі. Я знаю, що є ще велика громада в регіоні Кампанія. В області, де місто Неаполь. Італійці люблять українців. Італійці вважають, що вони працьовиті, надійні. І нещодавно трапився, на жаль, у місті неподалік Неаполя нещасний випадок, де український громадянин загинув. Він намагався зупинити пограбування в супермаркеті, бандити були озброєні, він відреагував, щоб їх зупинити, на жаль, його вбили. Мер міста, населення, вирішили назвати вулицю на його честь і поставити пам’ятник. Це дуже позитивно.
А чому, на Ваш погляд, українцям так подобається Італія?
Чесно кажучи, я можу виходити з того, що після розпаду СРСР українці відразу знайшли роботу в Італії, і почали ходити чутки, що в Італії добре, що італійці адекватно, нормально ставляться до українців, і тому так розвивалася присутність українців в Італії. Зараз величезна громада, як я сказав. І влітку ще відпочивають в Італії дуже багато українців. Я сам влітку був у Тоскані – чимало українців зустрів у Тоскані.
Хочу Вас запитати про міжнародну політику: у багатьох нас є такий стереотип, що італійська політика дуже близька до Росії. Багато хто пам’ятає, що Берлусконі в хороших відносинах з Путіним, і коли є якісь призначення в ЄС, наприклад Федеріка Могеріні, то багато хто в Україні, в політичному класі, дещо скептично ставляться і кажуть, що італійці будуть підтримувати Росію. Насправді, так не відбувається? Як італійська політика зараз позиціонується в українсько-російському конфлікті? Я розумію, що це непросте питання, і економічно італійці багато чого втратили через санкції, нестабільність у Росії, Україні.
Потрібно сказати, що Італія страждала і страждає дуже серйозно через цієї ситуації. Незважаючи на це, Італія досі дуже правильно проводила свою політику, ця політика підтримує курс України до Європи без сумніву. Заразом ми думаємо, що Росія – це пріоритетний актор на міжнародній сцені, що санкції ми повинні здійснювати, але санкції – це не мета, це інструмент для того, щоб Росія повернулася до столу переговорів і перемир’я.
Тепер повернімося до економіки України. Ми пам’ятаємо підтримку Італії СРСР, коли започаткували перші Fiat випускати, коли були якісь інші проекти між Італією і СРСР. Зараз в Україні Італія – досить великий гравець, і на фінансовому ринку, правда, на жаль, йде з фінансового ринку чи ні?
Ні, ходять чутки. Всі підприємства думають про різні варіанти, але досі не можна сказати, що вони йдуть. На даний момент не можна сказати, що вони йдуть.
Але не тільки адже фінансовий сектор сильний в Італії, є й інші підприємства, які працюють в Україні.
Так. Є безліч підприємств, близько 300. Деякі добре працюють. Можу нагадати, що поки в Слов’янську воювали, там у нас підприємство, вони плитку роблять, працюють багато українців на цьому заводі. Незважаючи на небезпечну там ситуацію, наші разом із вашими вирішили не закривати, продовжували працювати, поки це було можливо, потім зупинили роботу. Італійське керівництво вирішило все-таки платити робітникам, незважаючи на те, що ті не могли працювати. І відразу, після того як у Слов’янську ситуація нормалізувалася, вони відразу знайшли гроші, перебудували, що можна було перебудувати, і почали працювати. Це типовий приклад успішної історії, тобто як потрібно працювати. Ще можу навести інший приклад у Сумах. Там кілька місяців тому відкрили філію підприємства, де працюють італійці й українці, керівництво українське, але це дуже хороший приклад спільного підприємства.
Якщо брати італійські інвестиції, в одному з Ваших інтерв’ю я читав, що іноді, і це зрозуміло, інвестиції заходять не так на пряму з Італії, а з інших країн, де дочірні підприємства засновані.
Так. Якщо дивитися на дані, Італія не фігурує серед, як можна сказати, пріоритетних партнерів. А насправді ми серед пріоритетних партнерів. Сьогодні, можна сказати, третє або четверте місце. Ми говорили про Unicredit. Unicredit фігурують в Україні як австрійські інвестиції, а насправді, це італійські. Керують просто з Відня. Можу помилятися, якщо не перший, то один із перших за обсягом іноземних інвестиції в історії незалежної України.
Ви не сказали про інші культурні проекти, крім музики бароко, які Ви готуєте.
Один із наших пріоритетних партнерів – це оперний театр Києва. Зараз плануємо там проводити “Гала Россіні” – це спектакль, присвячений нашому великому композитору. Це буде 26 листопада. Ще плануємо теж в опері музичні заходи протягом року, особливо в 2016 році. Нові опери, або старі опери з італійськими співачками, диригентами. Що я хочу сказати: всі наші заходи – це заходи, які ми хочемо здійснити разом з українцями. Якщо диригент – італієць, тенор – італієць, і решта українців. Тому що це справжнє співробітництво між країнами. Це культурна дипломатія, це дуже важливий інструмент для моєї професії, для моєї роботи.
______________________________________________________________
ІНШІ СТАТТІ, ЯКІ МОЖУТЬ ВАМ СПОДОБАТИСЯ:
