Marianna Soronevych
Героїня шукає опори між двома країнами і чоловіками. Головну роль українки-заробітчанки у фільмі Тараса Ткаченка ”Гніздо Горлиці” зіграла Римма Зюбіна. Для зйомок вчила італійську мову. Третина сцен відбувається в італійському місті Генуя
— Забирати гроші від кіно — це як відкликати війська з фронту. Можемо цю галузь втратити. Бо вона залежить від державного фінансування. Не дуже коректно говорити про гроші для кіно, коли в країні війна. Але ж є ще інформаційна, яку ми програли, — вважає київський режисер Тарас Ткаченко, 39 років. Працює над фільмом “Гніздо горлиці” про українську заробітчанку в Італії.
— Лишилося відзняти сцени в Італії та пожежу у Вижниці в Чернівецькій області. Через смерть Віталія Лінецького (актор загинув у липні торік. — “ГПУ”) серйозно змінили драматургію стрічки. Доведеться частково перезняти ряд епізодів. Картина вийде цьогоріч за умови вчасного фінансування. Частину грошей держава вже дала. За них ми зняли більшість матеріалу. Бюджет — 16 мільйонів гривень. Але за новим курсом, це вже у 2,5 раза менше. А через зйомки за кордоном я особливо валютозалежний. Якось будемо викручуватися.
– Що змінили в сценарії?
— У фіналі замість сцени весілля буде похорон. Змінюється основна лінія головної героїні з чоловіком, якого грав Лінецький. Раніше заробітчанка вирішувала залишитися в Україні з родиною. Тепер чоловік гине. Історія виходить жорсткішою, але й справедливішою до прототипів — заробітчан в Італії. Раніше було трошки казково. Але так в Україні поки що не стається. Чим далі, тим страшніше сюди повертатися. Хоча вони чим можуть, допомагають. Тепер, крім утримання родин, ще й війна.
– Хто головна героїня?
— За сюжетом, жінка повертається із заробітків в Італії, де прожила майже два роки. Вона вагітна від італійця. Мусить вирішити, чи робити аборт і залишитися зі своєю родиною в Україні, чи залишати дитину, але невідомо, що буде із сім’єю. Вона беззахисна, шукає опори між двома країнами і чоловіками. Живемо в дивний час, коли жінки мусять бути сильніші за чоловіків. Вони самі часто не мають опори, на яку можуть спертися. Чоловіку важливо стояти ногами на якомусь ґрунті. У багатьох цього нема, то це дезорієнтує їх. Тому жінки їдуть за кордон рятувати свої родини. Але через це нерідко вони розпадаються. Діти ростуть без матерів. З другого боку, 14 мільярдів доларів щороку ці люди надсилають в Україну. Це більше, ніж обіцяє Євросоюз. Без них ми б раніше загнулися. Наша героїня — одна з таких. Вони в Італії дуже самотні. Часто італійці проявляють до них людське ставлення, а їм здається, що це закоханість. Коли прокидаються від цього марення, виявляється пізнувато.
– Яка Римма Зюбіна в її ролі?
— У неї приголомшливий діапазон. Таких в Україні одиниці. В особистому житті знаємо Римму веселою й експресивною. Її героїня з постійним внутрішнім надривом. Воно в ній сидить і смикає, не дає думати ні про що інше. Відчуття постійного життя зі своїм болем удалося Зюбіній блискуче. Як і кожна весела людина, глибоко всередині має трагедію. Спеціально вчила італійську, якою говоритиме третину своєї ролі. В Генуї зніматимемо історію роману з її сеньйором. Її подругу, яка зваблює поїхати в Італію, грає Ірма Вітовська.
Автор: Ольга БОГАЧЕВСЬКА
