Administrator
Всечесніші отці, преподобні брати і сестри в монашестві,
Дорогі брати і сестри! Як же чекаємо ми цих різдвяних свят! І хоч якими є наші життєві обставини, як потребуємо ми отого тихого й благословенного Святого вечора!
Очікування Різдва Христового – це особлива нагода заглибитися в суть нашого буття, буття з Богом. У цей час Господь знову приходить у нашу господу, і ми вітаємо Його колядою. Дитяча відкритість і чистота немовляти знову стають нашим ідеалом. Серця прагнуть правдивої радості й миру.
Проте ми не завжди вміємо з ними жити. Хоч якою потужною є передсвяточна торговельна реклама, в глибині душі ми знаємо, що радості й миру нам купити не вдасться – їх не набути отим комерційним шляхом. І хоч як яскраво виблискують святкові ліхтарі, ми все одно схильні вдивлятися в чорні тіні, що падають від наших власних немочей, від тривог нашого середовища й загалом усього світу.
Негативу ніколи не бракує. Господь це знає і з нами таїнственно наш неспокій поділяє. Що ми маємо на увазі?
Бог з нами у нашій біді, Він бeре її на себе і докорінно преображає у щастя. Народження Ісуса вже було позначене різними фізичними та психологічними стресами. У біблійному описі появи Спасителя ми бачимо як велике очікування, так і різноплановий неспокій. Йосиф Обручник спочатку був шокований несподіваною вагітністю зарученої (Мт. 1, 18 – 21), а згодом заклопотаний важкою подорожжю, в яку вирушав з Марією, що ось-ось мала народити. Збентежена ангельським вітанням і вістю, що має стати матір’ю Сина Божого, після дев’яти місяців Марія не мала не те що належних умов для пологів, але навіть місця в заїзді. Богородиця народжувала дитину у стайні, серед господарських тварин (Лк. 1, 29). Волхви зі Сходу довго блукали по світу, не знаючи, де знайти Месію (Мт. 2, 1 – 8), а поява ангела приголомшила пастухів (Лк. 2, 8 – 10). Здавалося би, які тут можуть бути уродини…
Так само і ми сьогодні часто збентежені через різні особисті й родинні проблеми та несправедливість і насильство у світі. В непростих умовах еміграції, на чужині, інколи без належного притулку, не одна особа збита з пантелику парадоксами буття. Глобальна економічна криза, збідніння багатьох і щораз глибша прірва між багатими й убогими, дедалі більша секуляризація, розбиті сім’ї, брак спільної мови між батьками і дітьми, соціальна та політична нестабільність у рідній Батьківщині не в одного з нас вселяють неспокій і проганяють сон.
Саме для нас, невпевнених, постмодерно скептичних, в собі й між собою часто відчужених, Різдво приносить радикальну перспективу. Коли Марія, Йосиф, волхви та пастирі зрозуміли, хто був Той, що народився: Син Бога живого, Ісус Христос, ім’я якого Еммануїл, що означає: «З нами Бог!» (Велике Повечір’я), – їхні страх і неспокій перетворилися на велику, всеохопну, недвозначну втіху. Так і ми святкуємо Різдво, щоб зрозуміти, хто до нас прийшов, хто завітав у наш заклопотаний світ, щоб наш неспокій перетворити на мир і радість.
Це до Тебе Бог прийшов! Безмежний і водночас близький у любові – як дитя!
Навіть якщо ми перебуваємо далеко від Батьківщини або рідних, навіть якщо ізольовані самі в собі, нам слід пам’ятати, що Церква Христова – це місце зустрічі і Батьківщина, яка збирає всіх у Христі, у Тому, хто гряде до нас таких, якими ми є. «З веління цісаря записувалися люди, записались і ми, вірні, в ім’я Бога нашого, що став людиною» (Наславник вечірні в навечір’я Різдва Христового). Тому коли збираємося в церкві, в християнській сім’ї, в молитві і вдячній коляді – ми вдома і на справжній Батьківщині. Ми тут пізнаємо Христа- Еммануїла при ламанні хліба (Лк. 24, 13 – 35), як і самі учні Ісусові пізнали, що «Христос родиться, щоб воскресити впалу колись людську природу» (тропар Навечір’я Різдва Христового).
За закликом Папи Венедикта ХVI Вселенська Церква святкує Рік віри, щоб особливо спонукати християн наново навертатися до Господа, єдиного Спасителя світу (Motu proprio Porta Fidei [«Двері Віри»], 6). Святковий термін розпочався 11 жовтня 2012 року, в 20-ту річницю публікації Катехизму Католицької Церкви. Минулого року наша Церква представила свій власний Катехизм для українських греко-католиків. Глава і Отець нашої Церкви Блаженніший Святослав гаряче заохочує всіх вірних уважно прочитати цей Катехизм, який впроваджує нас у таїнство Різдва.
Різдво Христове, Рік віри та Катехизм повинні мати конкретний стосунок до нашого щоденного життя. Як Син Божий воплотився, так і ми не біймося сьогодні воплотити вашу віру в Христа у наші добрі діла, в любов до ближнього і особливо любов до Бога через спільну молитву в церкві й родині, щоденне читання Святого Письма та часту участь у святих таїнствах, зокрема у сповіді та гідному прийнятті святого Причастя. Так Різдво повторюється, сам Ісус Христос стає присутнім у нашому житті, і ми стаємо носіями Христа для наших ближніх і довкілля.
Пам’ятаючи про повноту звершеного таїнства: про хрест, гріб, триденне воскресіння, вознесіння на небеса, сидіння праворуч Бога, другий і славний прихід Христа (анафора Божественної Літургії св. Івана Золотоустого), – очікуймо народження нашого Господа з радістю і воздаваймо Йому хвалу з веселими співами і колядами. Хай обереже вас Христос від усякого лиха! Нехай преображає Він нашу тривогу і веде за собою «від слави до слави» (2 Кор. 3, 18), щоб наш спів з’єднався з піснею ангелів: «Слава на висотах Богові і на землі мир!».
Зі щирою любов’ю обіймаємо вас і вітаємо: Христос раждається! Славіте Його!
+Петро, Апостольський Екзарх Німеччини і Скандинавії,
+Гліб, Апостольський Екзарх Великобританії, Апостольський Візитатор в Ірландії,
+Діонісій, Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії,
+Борис, Апостольський Екзарх Франції, делегат у Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії
