Marianna Soronevych
Потреба чи данина традиції? Кожний третій житель Закарпаття хоча б раз був на заробітках.
Мотивація проста: покращення фінансового становища. Та в гірських районах області заробітчанство вже здавна вважається спадковою справою.
Молодь, не маючи перспектив для самореалізації на селі, йде по стопах своїх батьків. Таким чином на одне покоління заробітчан стає більше. Негатив це чи позитив, а також про село, де заробітчанством жили, живуть і будуть жити.
У селі нема такої родини, де б хтось не виїжджав за кордон на заробітки.
Тут це вже данина традиції, започаткованої більш ніж сторіччя тому. Чоловіче населення від малого до великого їздило і їздить по світу у пошуках фінансової стабільності, адже вдома залишалась сім’я та господарство, які потрібно утримувати.
Це мотивує чоловіків тепер, мотивувало і раніше. Пан Василь вже декілька років не їздить «у світ» як тут кажуть, через поважний вік та стан здоров’я.
Раніше, здоровий – не здоровий, а коли час приходив, ти повинен їхати на заробітки, розповідає він. Інакше родину очікувала скрута. У літній період та теплу пору осені на вулицях можна побачити тільки жінок, а також молодих матерів з дітьми, які чекають своїх чоловіків. Нерідко буває, що очікування триває й декілька років через проблеми з документами.
Діти ростуть без батьківського виховання, що негативно впливає на формування моральних цінностей, розповідає директор Колочавської школи пан Михайло. Більшість дітей по закінченню школи традиційно піде по стопах своїх батьків. Так простіше і вже звично.
Та й заробити можна непогано: в середньому за сезон чоловік поповнить бюджет сім’ї на 3-4 тисячі доларів. Таких грошей, працюючи вдома, сім’я б не бачила і за рік. На зароблені гроші люди починають масово будуватися. Будівлі нової та незвичної архітектури прикрашають Колочаву. Жителі також розпочинають свій власний бізнес, як-от пан Василь, який викупив приміщення автобусної зупинки і відкрив там кав’ярню.
Каже, що пенсії та виторгу вистачає, та й діти допомагають. Заробітчанство має дві сторони медалі. Та «наш брат», як називають заробітчани один одного, вже звик до скрути та фізичної роботи, лиш би вдома все було гаразд.
http://goloskarpat.info
