Marianna Soronevych
Мирослава Олійник співпрацює з українським порталом у Польщі “Наш вибір”, а також друкується в газеті “Наше слово”, що видається у Польщі. Головною темою її творів є заробітчанська, яка особливо близька авторці.
Заробітчанам з України
(і не тільки)
Коли ви повернетесь додому,
“греки”, “італійці”, “португальці”?..
всіх робіт не перероблять ваші пальці
і ніхто не дооцінить вашу втому.
На своїй землі пройшло дитинство
тут зустріли юність
щастя материнства
тут набрались сили і змужніли
і, як журавлі, у вирій полетіли…
А гніздечко рідне захололо
і в батьків не раз у серці закололо
так далеко –
не добігти – не дійти
в вирію доріг згубилися сліди…
Місяці-роки минають в чужині
в закордонних гніздах –
з милості панів…
Чом мовчиш,
вкраїнська земле-мати
чи не вмієш діток виглядати
чи не вмієш кликати, ридати? –
міцно зачинила двері в хату…
Стукають колеса поїздів
і потік машин шнурочком плине –
їде знову в світ чиясь дитина
і ніхто її спинити не схотів…
не схотіли
і не скоро схочуть
краще на усе закрити очі…
Молимось і просимо у Бога,
щоб була і на повернення дорога..
***
Не повертаються додому наші діти
доріжки їхні загубилися у світі –
вони потрібні там, на чужині
і там минають їхні ночі й дні.
Лелек ми зустрічаємо навесну
вони летять,
хоч і сніги у нас не скресли
чомусь вони не кличуть
з чужини наших дітей,
яких чекають біля батьківських дверей…
Їм там не пахнуть наші трави
вони панам підносять каву,
нераз ковтаючи в мовчанні сльози,
перегортаючи покірно
сторінки своєї прози
і не одна розбилася жіноча доля
здригалось серце від розлуки болем
очима проводжаючи лелек політ,
вони передавали
український свій привіт…
Летіть, лелеки,
вам грошей не треба
вам тільки було б мирне небо,
а в нас аж тисяча проблем
й до вирішення тисяча в нас тем…
А в нас і осені, і весни
у душу світять зірочки небесні
нехай вони і вас зігріють в чужині
в найвищій, лиш людській ціні.
Мирослава Олійник (Бучківська)
Новий Розділ – Варшава
