Marianna Soronevych
У Податковому кодексі є загальна норма щодо превалювання положень чинних міжнародних договорів над положеннями внутрішнього законодавства.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 вищезазначеного Кодексу якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
При цьому міжнародним договором не визначено, яким чином особа, що має право на застосування правил цього міжнародного договору, повинна підтверджувати це право.
Включення до Податкового кодексу спеціальної ст. 103, яка регулює порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування щодо повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, дало змогу чітко визначити підстави, які дають право на одержання переваг, установлених угодами про уникнення подвійного оподаткування, встановити процедури підтвердження права нерезидента на податкові пільги, передбачені в зазначених угодах, визначити, яким чином здійснюватиметься відшкодування зайвого утримання сум податку на доходи із джерелом їх походження з України тощо.
Станом на 26.12.2011 р. чинними є міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з 64 країнами. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує 4 договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами.
Набрали також чинності міжнародні двосторонні договори про уникнення подвійного оподаткування з такими країнами (в дужках зазначено дату набрання чинності): Австрією (20.05.99 р.), Азербайджаном (03.07.2000 р.), Алжиром (01.07.2004 р.), Бельгією (25.02.99 р.), Білорусією (30.01.95 р.), Болгарією (03.10.97 р.), Бразилією (26.04.2006 р.), Великою Британією (11.08.93 р.), В’єтнамом (19.11.96 р.), Вірменією (19.11.96 р.), Грецією (26.09.2003 р.), Грузією (01.04.99 р.), Данією (21.08.96 р.), Естонією (24.12.96 р.), Єгиптом (27.02.2002 р.), Ізраїлем (20.04.2006 р.), Індією (31.10.2001 р.), Індонезією (09.11.98 р.), Іраном (21.07.2001 р.), Ісландією (09.10.2008 р.), Італією (25.02.2003 р.), Йорданією (23.10.2008 р.), Казахстаном (14.04.97 р.), Канадою (22.08.96 р.), Киргизстаном (01.05.99 р.), Китаєм (18.10.96 р.), Республікою Корея (19.03.2002 р.), Кувейтом (22.02.2004 р.), Латвією (21.11.96 р.), Литвою (25.12.97 р.), Ліваном (06.09.2003 р.), Лівією (31.01.2010 р.), Македонією (23.11.98 р.), Марокко (30.03.2009 р.), Молдовою (27.05.96 р.), Монголією (03.11.2006 р.), Нідерландами (02.11.96 р.), Норвегією (18.09.96 р.), Об’єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004 р.), Пакистаном (30.06.2011 р.), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004 р.), Польщею (11.03.94 р.), Португалією (11.03.2002 р.), Російською Федерацією (03.08.99 р.), Румунією (17.11.97 р.), Сирією (04.05.2004 р.), Сінгапуром (18.12.2009 р.), Словаччиною (22.11.96 р.), Словенією (25.04.2007 р.), США (05.06.2000 р.), Таджикистаном (01.06.2003 р.), Таїландом (24.11.2004 р.), Туреччиною (29.04.98 р.), Туркменістаном (21.10.99 р.), Угорщиною (24.06.96 р.), Узбекистаном (25.07.95 р.), Фінляндією (14.02.98 р.), Францією (01.11.99 р.), ФРН (04.10.96 р.), Хорватією (01.06.99 р.), Чехією (20.04.99 р.), Швейцарією (26.02.2002 р.), Швецією (04.06.96 р.).
Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування щодо податків на доходи і капітал, яка набрала чинності 29.11.2001 р., застосовується також у відносинах України з Республікою Сербія та Республікою Чорногорія.
Крім того, згідно зі ст. 7 Закону про правонаступництво Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набрання чинності новими договорами. Договори СРСР діють у відносинах України з такими країнами: Іспанією, Кіпром, Малайзією, Японією.
Інформація щодо переліку країн, у відносинах з якими Україна застосовує міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, щороку (на початку року) доводиться ДПС України до відома та виконання податковим службам і розміщується на веб-сайті ДПС України*.
Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, укладені Україною з іноземними країнами, застосовуються до осіб, які є резидентами України та резидентами відповідної країни. Відповідно до положень ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами цієї статті.
Аналогічно в іноземній країні, з якою Україною укладено договір про уникнення подвійного оподаткування, від резидента України, який претендує на застосування положень договору, вимагатиметься довідка, яка підтверджує, що зазначена особа є резидентом України.
У платників податків виникає багато запитань щодо підтвердження резидентами України свого резидентського статусу для одержання права на пільгове оподаткування в іноземних країнах, з якими укладено угоди про уникнення подвійного оподаткування. Розглянемо деякі з них.
Які особи є резидентами України?
Згідно з положеннями пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу фізична особа — резидент — це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній країні, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній країні, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо країну, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з країн, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місцезнаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа — громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого Податковим кодексом або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого — четвертого пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Податковим кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Для юридичних осіб резидентами є:
юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Які особи є нерезидентами України?
Згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу нерезиденти — це:
іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) згідно із законодавством України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
фізичні особи, які не є резидентами України.
Чи існують в Україні спеціальні форми підтвердження статусу податкового резидента України?
Наказом № 173 затверджено форму довідки про підтвердження статусу податкового резидента України. Довідка видається за єдиною формою як для фізичних, так і для юридичних осіб.
Який державний орган України має право підтверджувати статус податкового резидента України? Які передбачено порядок і терміни видачі довідки про підтвердження статусу податкового резидента України?
Відповідно до наказу № 173 зазначену довідку видає державна податкова інспекція за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи).
Така довідка видається на бланку державної податкової інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) протягом 10 робочих днів з моменту подання письмового звернення такої особи.
Чи може надаватися підтвердження статусу податкового резидента України у спеціальних розділах форм, затверджених компетентними органами іноземних держав?
Наказом № 575 внесено зміни до наказу № 173, якими встановлено, що державні податкові інспекції за місцезнаходженням юридичної особи (місцем проживання фізичної особи) у разі подання такою особою заяви про звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерел у іноземній державі або заяви про відшкодування уже сплачених податків на території іноземної держави за формами, затвердженими компетентним органом цієї іноземної держави з виконання міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування на її території, зобов’язані підтверджувати статус податкового резидента на цих формах підписом начальника державної податкової інспекції та печаткою.
Чи потрібно в Україні обов’язкове надання нерезидентом, що одержує доходи з джерел в Україні, підтвердження його податкового резидентства для застосування положень угод про уникнення подвійного оподаткування або таке застосування в якихось випадках може проводитися без вимоги надання такого підтвердження?
Згідно з положеннями п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку дозволяється лише за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента відповідно до вимог п. 103.4 цієї статті.
При цьому згідно з положеннями п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню згідно із законодавством України з питань оподаткування, тобто без урахування положень міжнародного договору.
Чи існує в Україні затверджена форма довідки, згідно з якою нерезидент повинен підтверджувати свій статус податкового резидента іншої країни?
До прийняття Податкового кодексу відповідно до п. 4 Порядку № 470 довідки, що підтверджують статус резидента країни, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, повинні були видаватися компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку або законодавством такої країни. З 1 січня 2011 р. такої форми не існує, оскільки зазначений Порядок втратив чинність.
Відповідно до положень п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і має бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Пунктом 103.5 ст. 103 Податкового кодексу передбачено обов’язкову процедуру легалізації довідки про статус податкового резидента країни, з якою укладено міжнародний договір. Чи є країни, з якими не застосовується процедура легалізації зазначених довідок?
Пунктом 3.2 ст. 3 Податкового кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Україна поряд з іншими державами підписала Гаазьку конвенцію про скасування вимоги дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів.
Офіційні документи, які використовуватимуться на території держав — учасниць Конвенції, мають бути засвідчені спеціальним штампом «Apostille» (далі — апостиль), проставленим компетентним органом держави, в якій було складено документ.
Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).
Із держав, з якими Україна має чинні договори про уникнення подвійного оподаткування, учасницями цієї Конвенції є: Австрія, Азербайджан*, Бельгія (у відносинах з Україною Конвенція чинна з 05.07.2004 р.), Білорусь*, Болгарія*, Вірменія*, Греція, Грузія, Данія, Естонія*, Ізраїль, Індія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан*, Китайська Народна Республіка (триває процедура набрання чинності), Кіпр, Латвія*, Литва*, Македонія, Молдова*, Нідерланди, Норвегія, Південно-Африканська Республіка, Польща*, Португалія, Російська Федерація*, Румунія*, Сербія і Чорногорія*, Словацька Республіка, Словенія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Угорщина, Федеративна Республіка Німеччина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка*, Швейцарія, Швеція, Японія.
Порядок засвідчення документів штампом апостиль застосовується у відносинах між Україною та державами — учасницями Конвенції, крім ФРН, яка відповідно до ст. 12 цієї Конвенції висловила заперечення проти приєднання України до Конвенції, та крім держав, позначених знаком «*», для яких застосовується спеціальний порядок, викладений нижче.
Згідно з домовленостями, досягнутими між Мінфіном України та Мінфіном ФРН, для резидентів ФРН установлено особливий порядок надання довідок про підтвердження податкового резидентства. Відповідно до цього порядку зазначена довідка видається податковими інспекціями федеральних земель в оригіналі і не вимагає легалізації.
Україна також є учасницею двосторонніх договорів про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах та багатосторонньої Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.
Відповідно до висновку Мін’юсту України документи податкових установ іноземних держав, які є учасниками договорів про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, на територіях договірних сторін мають прийматися без будь-якого додаткового засвідчення.
Враховуючи зазначене, довідки про статус податкового резидента, видані податковими органами іноземних держав, приймаються на території України без будь-якого додаткового засвідчення (без легалізації та завірення апостилем) на підставі міжнародних договорів України про правові відносини і правову допомогу у цивільних і кримінальних справах, укладених з Азербайджаном, Білорусією, Болгарією, Вірменією, Естонією, Казахстаном, Киргизстаном, Латвією, Литвою, Молдовою, Польщею, Росією, Румунією, Сербією, Таджикистаном, Туркменістаном, Узбекистаном, Чехією.
