Голос з дитинства
Дзвіниця співала, нам спогад збудила,
Як нас в дитинстві рідна матуся
За ручку до церкви маленьких водила,
А я на колінах до Бога молюся.
А ще пам’ятаю, як ангельські крила
Нам надію вселяли в політ піднебесний,
І Матінка Божа дивилась так мило,
Орган дарував нам свій голос чудесний.
Так дзвоніть-же-дзвоніть, щоби люди почули,
Бо це пастиря клич, щоби в єдності завжди ми були.
Щоб єднав нас Господь на землі і на Небі,
Бо як в кожній сім’ї –діти в Батькові мають потребу.
Натисніть, щоб оцінити цю статтю!
[Усього: 0 Середній: 0]