Marianna Soronevych
На розі проспекту Коцюбинського і вул.Нансена розміщені корпуси №2 і №3 Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Навпроти, зі сторони проспекту Коцюбинського, недавно з’явилася тратторія “Террамаре”(останнім часом у Вінниці з’явилися декілька ресторанів у італійському стилі). Я з друзями полюбляю у вільний час зазирнути сюди, з’їсти піцу, покуштувати каву і побазікати на різні теми.
Якось на другому поверсі тратторії я звернув увагу на оформлення зали, помітивши, що по її периметру розвішана низка фотопортретів відомих італійців, які досягли великої популярності за свого життя, у різних сферах діяльності.
Роздивившись фотопортрети, досить швидко усвідомив, що всіх їх я добре знаю і пам’ятаю. Хто ж вони такі? Звичайно, без Адріано Челентано і Тото Кутуньо не обійшлося. Авжеж, є неперевершений актор Марчелло Мастроянні і не менш уславлені Софі Лорен і Джина Лоллобриджида. Є також футболісти, наприклад, Роберто Баджо. Відомі американці італійського походження: актори Марлон Брандо, Роберт де Ніро, Аль Пачіно і Сільвестр Сталлоне. Французькі актори італійського походження – Ів Монтан, Ліно Вентура і Жан-Поль Бельмондо.
Особливо мене потішили екс-прем’єр Італії Сільвіо Берлусконі, і не менш скандальний кінорежисер еротичних фільмів Тінто Брасс.
Є видатний кінорежисер Федеріко Фелліні і симпатична акторка Орнелла Муті.
Кожен з цих персонажів викликав свого часу позитивні чи комічні враження українських шанувальників.
І тут я уявив віртуальний аналог українського закладу в Італії, десь у Генуї чи Неаполі. Скажімо, щось на зразок “Батьківської хати” чи “Диканьки”. Яку галерею відомих українців можна було б облаштувати в такому ресторанчику?
Хочу попередити одразу, йдеться не про наші уподобання, чи те, що гріє душу власне нам. Головна ознака – це впізнаваність для пересічного італійця, яка вибудована мас-медіа, рекламою чи інтересом до тієї чи іншої сфери.
Отож, починаємо. Безперечно – брати Клички, футболіст Андрій Шевченко і стрибун з жердиною Сергій Бубка. Можна згадати Олега Блохіна, додав би ще Валерія Лобановського. Усі ці особи, пов’язані зі спортом. А з інших сфер? На жаль, серед кіноакторів можу назвати лише Богдана Ступку.
Щойно згадав анекдот останніх років існування Радянського Союзу. У ньому пропонують через 20 років, тобто у наш час, пригадати, хто такі Брежнєв, Андропов, Черненко і Горбачов? Відповідь: дрібні політичні діячі епохи Алли Пугачової.
А якщо перекинути подібні алюзії у наше сьогодення? Хто наші герої політичного буття? Відповідь: дрібні політичні діячі епохи Вєрки Сердючки. Висновок: фото Андрія Данилка варте бути розміщеним у такій галереї…
Нагадую – йдеться не про наші вподобання, смак чи почуття гумору, а лише про впізнаванність.
Ну а велетень нашої культури – Михайло Поплавський – придатний, на жаль, лише для внутрішнього споживання. Хіба ще для Росії.
А з політиків? Лише Юлію Тимошенко, її можна палко любити чи ненавидіти, але її обличчя з характерною зачіскою у Європі уже впізнають.
Правда, від “впізнаванки” такого роду мені досить сумно. На мій погляд – не густо. Прикрість полягає у тому, що у вінницькій тратторії, я, українець, і в змозі розширити галерею відомих італійців і без допомоги італійців. А в уявній “Батьківській хаті” – щодо українців уже буксую.
P.S. Я міг би ще запропонувати декількох уславлених та приємних людей: неперевершеного актора Миколу Яковченка, Ані Лорак, Вітаса, Софію Ротару. Але виникають сумніви про їх впізнаванність. Моя думка – не істина у останній інстанції. Тому, може, у когось є свої варіанти?
Невмержицький В.І, к.е.н., доцент кафедри менеджменту й адміністрування Вінницького торговельно-екномічного інституту КНТЕУ
