Marianna Soronevych
Ірина Нич мала від Бога дар до письменництва. Вона випустила дві книжки – “Золоте павутиння” й “Викрутаси долі”, у яких описує історії жінок-заробітчанок, й готувала до друку третю, яку хотіла присвятити дитячій аудиторії. Ірина покинула світ після тяжкої хвороби Увечері, 31 жовтня
Увечері, 31 жовтня, напередодні Дня Усіх Святих, у лікарні міста Нола, поблизу Неаполя, померла чудова жінка, талановита письменниця Ірина Нич. У п”ятницю їй було виповнилося всього лиш 46 років! Останні пів року Ірина потерпала від тяжкої недуги: їй довелося перенести дві операції й п”ять хімічних терапій. Їїї смерть – велика несподіванка для української громади містечка Сомма Везувіана, де жінка понад десять років винаймала квартиру.
Несподіванка також і для близьких друзів: мужня жінка ретельно приховувала свої проблеми й у телефонних розмовах жартувала й трималася якомога оптимістично. Фармацевт за освітою, Ірина мала від Бога дар до письменництва. Вона випустила дві книжки – “Золоте павутиння” й “Викрутаси долі”, у яких описує історії жінок-заробітчанок, й готувала до друку третю, яку хотіла присвятити дитячій аудиторії. Усі її останні спостереження залишилися у рукописах. Вона писала завжди: коли працювала й коли перебувала в лікарні. “Останній раз я бачила Іру живою у п”ятницю, – розповідає її білоруська подруга Світлана, – коли навідалася до неї у лікарню. Медсестри допомогли їй ледь-ледь припіднятися з ліжка. Іринка тільки змогла мені прошепотіти: “Світланочко, я більше не можу…” Я зрозуміла, що її дух надломлений й вона більше не в змозі витримувати фізичних тортур. А у понеділок, увечері, її світла душа покинула тіло.”
На щастя, 22-річна Ірина донечка, Анна, яка прибула у суботу з України, встигла попрощатися з найдорожчою їй на світі людиною й потиснути ще теплу мамину руку. Українська громада Сомми Везувіана, щиро прийняла дівчину у свої теплі обійми, підтримала морально й матеріально. На превеликий жаль, сума коштів була недостатньою щоб змогти переправити тіло покійної на Україну. Тож допомогти відразу зголосилася місцева влада. Яка взяла на себе усі організаційні й матеріальні витрати. Вкотре життя доводить, що українські громадяни, чомусь, у більшій мірі, потрібні італійській державі, ніж своїй рідній.
Ритуал поховання Ірини Нич відбувся у середу, 2 жовтня, у церкві Колледжата у Сомма Везувіана, й поховано її на цвинтарі містечка.
Нехай земля тобі буде пухом на чужині, дорога подруго, Іринко! Ти назавжди залишишся у наших серцях. Настане день, коли вистраждані тобою книги, стануть “біблією життя” не тільки для тих, хто тебе знав, але й для твоїх онуків.
Наталія ІВАНИШИН
