19 червня 2011 року за підтримки комуни Павіан ді Прато і клубу UNESKO відбулася персональна виставка художниці Любові Скоробагатько, у поєднанні із концертом, що знайомив із українською культурою
На експозиції Любові Скоробагатько було представлено понад тридцять полотен, виконаних акриліком, гуашшю, темпрою та акварелью, що відображають пейзажі нашої мальовничої Батьківщини. На них оживають персонажі українських дум та пісень, квітнуть реальні та намріяні квіти, співає соловейко – усе переносить глядача у казку. Кожна картина Любові має свій неповторний колорит і оригинальність.
Виставка була поєднана із театралізованим святом, яке презентувала Наталія Карпітська. Захід відкрили мер міста Мауро Понтоні та секретар клубу Юнеско Удіне Бені Анжолі.
У супроводі віночку українських пісень у виконанні Віктора Гоцулюка наші красуні демонстрували історичні, та костюми виготовлені їх руками. З гордістю демонструвала італійцям свій костюм Олеся Магус, що має понад 75 років, у ньому дівувала її матуся. А скільки подібних скарбів ще лежать у скринях в Україні?
Вокальна група “Злагода” у складі: Віри Бабенко, Тетяни Маік, Тетяни Климчишин, Юрія Фадеева, Марії Паяк, дала невеличкий концерт, потішивши виконанням національних пісень.
Надія Бубенчик розповіла про особливості традиційної кухні і запросила гостей на дегустацію страв, які приготувала з допомогою Лагодюк Ірини. За старовинним звичаем гостей зустріли короваєм, дали скуштувати: чорний хліб з салом, сірий з соняшниковим насінням та родзинками, білий з горіхами; пиріг з гречкою та картопляники; борщ з соломкою; зайці та м’ясні рулети; соуси з порічки, буряка та хрону. Ласували медовухою та квасом з сирником, медівником, завиванцями з маком та трояндовим варенням.
Покотилося ласкаве італійське сонечко до заходу – розходяться гості, Люба Скоробагатько знімає зі стендів свої полотна, а артисти знімають національні строї і перетворюються на жінок-заробітчанок “баданте” на яких чекають їх підопічні. Лише завдяки художниці ще не раз будуть вони в снах переноситись до чарівного ”Ставу мрій” де їх порадують з полотен русалки з повітрулями; і поверне до дійсності спів солов’я, а не дзвінок будильника.
Тож дай Вам Боже пані Любо, щоб ваш талант ще багато років тішив око, збуджував уяву, запрошував у казку у нашу рідну Україну!
Надя БУБЕНЧИК