Marianna Soronevych
Минуло півтора року після весілля, а закордонного паспорту на нове прізвище досі не маю. Лякають черги, про які пишуть на інтернет-форумах. І ось у Міжрегіональному центрі видачі паспортних документів афішували нову послугу – “Запис у чергу онлайн”. Зареєструватися на офіційному сайті, заповнити анкету, вибрати зручний для себе час – і чекати. На електронну пошту має прийти віртуальний талон. Надвечір обкладаюся документами перед монітором. Упродовж 20 хвилин заповнюю анкету. Теж саме роблю наступного ранку і двічі через день. А сторінка, на якій маю обрати зручний день і час для подачі документів, для мене досі закрита.
Наступного понеділка вирішую їхати в ЕДАПС у Бортничі. На восьму ранку я – 12-та в черзі.
– Ви будете залишати свій старий паспорт? – питає за 2 години білявка-інспектор.
– Ні, – відповідаю сердито. А поки вона заповнює бланки, питаю, чому я не могла зареєструватися через інтернет?
Дівчина не реагує. А коли віддає мені талон із 42-м номером, піднімається і майже пошепки каже:
– Відкрию вам секрет. Реєструватися на сайті треба після опівночі.
– Чому?
– Не знаю. Мабуть, наші програмісти поприкалувалися. Тому не переживайте: нікого з онлайн-черги перед вами не буде.
Вдивляюся в обличчя і в жодному не бачу щасливого власника віртуального квитка. Люди прийшли з бутербродами й кавою, отже, готові провести тут щонайменше півдня.
На моніторі в нижньому рядку висвітлюється 42-й і ще кілька номерів. Це означає, що маю підготуватися.
Опівночі, зазвичай, сплю. Але “секрет” не виходив із голови. О першій ночі ввела свої дані. І за 10 хвилин мені запропонували обрати день і зручну для мене годину.
Олеся ПОП, http://gazeta.ua
