Marianna Soronevych
Минулого тижня у “Високому замку” вийшла велика стаття “Чому Оксані Грицай (Міці Ньютон) мову відняло?”Як так сталося, досліджує часопис, що народжена в Бурштині на Івано-Франківщині Оксана Грицай, перетворившись на Міку Ньютон, у своїй творчості не знаходить місця для пісень рідною мовою.
Виявляється, у процесі переродження Грицай в Ньютон з неї “вибивали не тільки українську мову, а й український акцент”. От, …лядь, що твориться в українському шоу-бізнесі, бо тут кожен горобець мріє цвірінчати на російському ринку, а нам їздять по вухах просто так, за компанію.
За версією “ВЗ”, попервах українську з Грицай витравлював Юрій Фальоса. У розмові з газетою, він сказав, що йому подобаються пісні “на різних мовах”, але так і не пояснив, чому ця любов не поширюється на українську.
Директор Міки Ньютон Ніка Коверіна перейшла у контрнаступ і перевала дискусію у мову цифр. Думаю, під час інтерв’ю вона цокотіла по калькулятору. Якого дідька співати українською, коли “на етапі підготовки до Євробачення ніхто із Західної України не дав ані тисячі, ані ста гривень… Скажіть спасибі за те, що в усіх своїх інтерв’ю вона каже, що з України”.
Ну, спасибі…
Із слів Фальоси та Каверіної ясно, що бурштинська дитина потрапила до пазурів шоу-бізнесових карабасів-барабасів, які переконані, що успішним виконавцем можна стати лише співаючи “по-русски”. Багато хто довів, що це не так, але більшість цих прикладів бачити не хоче. Мріє про російський ринок, та і в Україні, ніде правди діти, російськомовний ринок більший за україномовний. Крім того, російськомовні та виховані на російській культурній традиції ключові гравці шоу-бізнесу взагалі явно упереджено ставляться до української мови. Воротилам шоубізу бракує елементарної поваги до країни та до її мови. Нещодавно Лама у тому ж “Високому замку” розповідала, як на одному із шоу на “1+1” репертуар українських виконавців залежав від примх російських гостей.
Відтак, у молоді, в тому числі і з Західної України, нема вибору. Як-то кажуть в Росії, “с волками жить, по-волчьи выть”. Очевидно, що не виконавці в таких випадках визначають мову свого репертуару, і не кожний з них має достатню силу волі, щоб відстояти перед всесильним продюсером своє право співати в тому числі й українською.
Але з Мікою вийшло все інакше. Вона, як розповідає “ВЗ”, практично перестала й говорити українською. А це вже питання її власного вибору і власної відповідальності.
Наразі готую матеріал про ключову роль україномовних у донищенні української мови. Адже головну загрозу їй становлять не Росія, не Янукович з Партією регіонів, не Єфремов із Симоненком та одіозним законом про мови. Не етнічні росіяни, яких партія привчила до рола старшого брата, несумісної з тим, аби вчити мови молодших аборигенів, а тим більше спілкуватися ними. Не російськомовні українці, які свою російськомовність отримали у спадщину від батьків та дідів. Останніх ще якось можна зрозуміти, бо жили вони в ті часи, коли україномовність обстоювати було небезпечно, а життя без російської було таким же неможливим як на Марсі.
Головну загрозу українській мові несемо сьогодні ми, україномовні або двомовні українці. Жодні закони не страшні були би для нашої мови, як би нею принципово говорили ті, хто може. Якби ми були меншими конформістами. Якби ми менше перескакували з українською на російську при першому, навіть найменшому поштовху з оточуючого нас середовища. Якби ми не замикалися зі своєю українською винятково у родині, або в невеликих соціальних гетто, а несли її на вулиці, в офіси, в паби та на дискотеки, в магазини та ресторани. Ото була б сила, я яка б тоді була різниця скільки мов державних?
Олег Медведєв,
http://blogs.pravda.com.ua
