Що станеться, якщо ви не виплатите банківську позику в Італії

Небезпеки, спричинені затримками траншів позики італійським банкам.

Позика – це контракт, за яким приватна особа, яка бажає зробити коштовні покупки (наприклад, придбати житло), отримає значну суму грошей у банку чи у фінансовій установі. З цією метою зацікавлена особа звертається із запитом про отримання позики до кредитного фінансового закладу. Після того, як там оцінять фінансові можливості, прибутки прохача та його спроможність почастинної виплати, банк ухвалює рішення про можливість надання грошей. Підписуючи контракт про позику, клієнт бере на себе зобов’язання її виплати.

Під час оцінки можливості надання позики, фінансова установа, зазвичай, вимагає гарантій на випадок неплатоспроможності клієнта. Переважно, це нерухомість, яку називають „іпотекою” (її банк може продати у крайньому випадку, щоб компенсувати свої збитки). Після отримання позики, у деяких клієнтів можуть виникнути труднощі з виплатою через занадто високі відсотки. Такі можуть попросити Банк про реструктуризацію позики. Вона означає, що деякі кредитні установи, йдучи назустріч клієнтам, дозволяють розтягнути строк повернення позики на довший період і зменшують розмір помісячних виплат. Якщо навіть після перегляду умов виплати клієнт не може виплачувати кредит і відсотки, то залишається можливість продати дорогу нерухомість клієнта і купити дешевшу. Таким чином, сума позики зменшується, а, отже, й розмір щомісячних виплат.

Запізнення у поверненні позики

У контракті про позику вказуються терміни здійснення окремих виплат. Найкраще, якщо клієнту вдається дотримуватися цих термінів. „Затримкою виплати” вважають ситуацію, за якої місячна частина вноситься після проходження 30-го або 180-го дня після встановленого терміну. Якщо ж хоча б одна виплата відбулася після шести місяців, то вважають, що трапилася „невиплата траншу позики”. Якщо „затримка
виплати” повториться сім разів (навіть не підряд) чи навіть однієї „невиплати траншу”, банк має право на повернення усієї суми за допомогою майна, залишеного як гарантію.

Запізнення з однією виплатою може спричинити покарання – негайне збільшення суми затриманого траншу. Тобто, після протермінування оплати, до боргу додають пеню, передбачену контрактом. Якщо банк вирішить, що клієнт не може виплатити позику, він скористається правом на гарантію, передбаченим контрактом, тобто продасть майно для повернення усієї суми позики. Різниця між вартістю іпотечного майна та сумою позики повертається клієнту.

Запізнення чи невиплата місячних траншів може мати наслідком внесення прізвища клієнта до Централізованого банку даних фінансового ризику – інформаційної системи, якою користуються фінансові та банківські заклади для виявлення платонеспроможних клієнтів. До неї звертаються усі
банки під час оцінки можливостей надання позики. За статистикою, особи, які у минулому завжди вчасно розраховувалися з банками, роблять це і надалі. Тому, якщо ім’я клієнта з’явиться у списку боржників, йому відтак буде надзвичайно складно отримати позику у інших банківських установах.

Адвокат Тереза ОЛІВАДЕССЕ,

переклад Маріанни Сороневич