Marianna Soronevych
Черговий вояж міністра закордонних справ Костянтина Грищенка до Італії буде присвячений перевагам українського маршруту з Росії до Західної Європи. Він спробує переконати керівництво країни відмовитися від недоцільного будівництва російсько-італійського газопроводу “Південний потік”.
Сьогодні головним аргументом української сторони можуть бути лише низькі ставки тарифів на транзит в порівнянні з вартістю транспортування підводними газопроводами. “Ми поважаємо право кожної суверенної держави реалізовувати ті проекти і вкладати гроші в ті напрями, в які вони вважають за необхідне, але, з точки зору логіки, “Південний потік” не має економічного сенсу. Про це ми говоримо відверто і російським, і європейським партнерам”, – сказав директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин.
Він підкреслив, що всі політичні передумови, які обґрунтовували необхідність його реалізації, завдяки поліпшенню відносин між Україною і Росією, вже усунені. У Москві, схоже, вважають інакше, оскільки переговори з потенційними учасниками проекту продовжуються. Свою згоду надати територію для нового газопроводу вже дали Австрія, Сербія, Угорщина, Хорватія, Словенія. Болгарія, яка раніше висловила готовність брати участь в будівництві, зі зміною уряду передумала. Її готова замінити Румунія.
В Росії вже є досвід будівництва і експлуатації підводних газопроводів. “Блакитний потік” сполучає Чорноморське узбережжя Російської Федерації і Туреччину. З часу введення в експлуатацію в 2003 р. він був завантажений лише на дві третини від проектної потужності (16 млрд. куб. м на рік). Тоді партнером “Газпрому” виступила італійська Eni. Будувати “Південний потік” пропускною спроможністю в 63 млрд. куб. м росіяни будуть разом з італійськими партнерами і французами з Electricite de France (EDF). Попередня вартість будівництва – EUR25 млрд. Мета цієї дорогої затії – забезпечити можливість транзиту в обхід України і Білорусі.
В Україні плани “Газпрому” і його західноєвропейських партнерів сприймають як загрозу вітчизняному транзитному потенціалу. При цьому український маршрут залишиться найдешевшим і надійнішим, вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін. “Сумарно “Північний” і “Південний потік” дещо перевищують об’єми, які зараз прокачуються транзитом через Україну і, теоретично, вони можуть осушити нашу ГТС. Але такого не буде, бо це найдешевший шлях прокачування газу в Європу”, – сказав експерт.
Але італійські підрядчики проекту вже розраховують на мільярдні підряди і навряд чи відмовляться від заробітку. Тому зусилля українських дипломатів навряд чи вплинуть на позицію Риму.
Заступник директора НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев вважає безглуздим переконувати італійців відмовитися від “Південного потоку”. “Цей проект замислювався як альтернатива будівництву газопроводу “Набукко”, прописаного в енергетичній стратегії Євросоюзу як один з пріоритетних проектів. Не думаю, що Україна зможе схилити чашу терезів у той чи інший бік. Дуже велика ціна питання, а Україну європейська громадськість як ненадійного партнера, хоча в цьому не зовсім її провина. Раціональніше концентруватися на модернізації нашої ГТС”, – сказав експерт.
“Українська дипломатія робитиме все, щоб переконати Європу в недоцільності “Південного потоку”, але я дуже сумніваюся, що це матиме результат. Росія не збирається переглядати цей проект, навіть в разі злиття НАК “Нафтогаз” і “Газпрому”, чого, я вважаю, не можна допускати, нібито після цього “Південний потік” вже буде власністю і української, що доволі ілюзорно”, – сказав “i” екс-уповноважений президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. За його словами, даний проект є політичним інструментом Росії і має впливове лобі в Євросоюзі. Крім того, “йдеться про великий дерибан грошей при будівництві”, – сказав Соколовський.
