Marianna Soronevych
В Італії та Ватикані з відбулися ряд заходів у рамках міжнародної акції „Незгасима свічка”, присвяченої вшануванню 75-ї річниці Голодомору в Україні в 1932-1933 рр.
Римські заходи розпочалися 4 вересня панахидою у церкві святих мучеників Сергія і Вакха.
5 вересня на Капітолійському пагорбі, в історичній залі Юлія Цезаря Посольство України в Італії за підтримки мерії міста провели наукову конференцію „Голодомор 1932 – 33 рр.: 75 років трагедії”, за участі депутатів міської ради, представників дипломатичних місій Грузії, Естонії, Білорусі, держав Латинської Америки, духовенства та журналістів, представників української громади.
Модератор конференції, головний редактор Української газети в Італії Маріанна Сороневич, зачитала листи депутатів Італійського Парламенту (представника парламентської більшості, члена партії „Вільний народ” Суад Збай та члена „Демократичної партії Італії”, віце-президента ПАРЄ Андре Вігоні), надісланих на підтримку заходу.
Посол України в Італії Георгій Чернявський у вітальній промові наголосив, що вимога визнання світом Голодомору не направлена проти інших країн, а є нашим обов’язком перед прийдешніми поколіннями.
Андреа Граціозі, італійський історик, професор неаполітанського університету Федеріко ІІ, який вже багато років займається дослідженнями Великого Голоду, викликав чималий інтерес у присутніх. “На початку моєї роботи визнання Голоду здавалося неможливим, але по роках це питання зайняло нову позицію, – сказав учений. – Розглядаючи події тих років, мусимо визнати кілька пунктів, які вказують на те, що це був геноцид українського народу. Зокрема, локальність голоду, заборона переїзду у інші регіони, визначення українського націоналізму та потребу його винищення – такі вислови знаходимо у промовах Сталіна”. Професор висуває обвинувачення проти СРСР, який складався із багатьох країн.
Канцлер Апостолького візитатора УГКЦ о. Адріан Цькуй наголосив, що нашим завданням є збереження пам’яті про загиблих, а засудження – справа правосуддя.
Викладач римського університету „Ла Сапієнца” Олена Пономарева розглянула історичний аспект та дослідження архівів. Статистичні дані кількості жертв коливаються через засекреченість документації, але український народ втратив також ненароджених в той страшний період дітей. Відсутність прямих документів, які вказують на геноцид, є доказом уміння режиму СРСР знищувати злочинні сліди, – сказала професор. Вона також зупинилася на цікавих фактах обмеження поширення інформації, коли були винищені українські кобзарі, які не підлягали цензурі.
Тетяна Кузик, додатковий радник від іноземних громад у мерії Рима, розповіла про позицію з цього питання римської влади, яка прийняла резолюцію, що визнає Голодомор 1932 – 33 років в Україні геноцидом та постановляє проведення заходів для вшанування пам’яті його жертв. Зокрема, в рамках Дня пам’яті, який відзначається щорічно.
Також доповіді мали італійський журналіст Массіміліано Ді Паскуале, Президент Асоціації „Ми та Європа” Роберто Меркурі.
Гості познайомилися із резолюціями регіональних областей Ломбардії, Лаціо та Венето, що вказують на Голодомор як геноцид українського народу, а також добіркою статей на цю тематику.
Українська газета в Італії
