Marianna Soronevych
Емполі: 12 вересня 2008. Тримаю в руках роман «Дорогою надій». З гарно оформленої обкладинки на мене дивиться вродлива дівчина, символ жіночої ніжної душі, що завжди прагне до світла любові і щастя. Я знаю, що Лідія Забожко, авторка цієї книги, описує в ній не усміхнені, а часом навіть дуже жорстокі долі жінок, які вимушені були шукати матеріального порятунку в Італії. Зацікавлена сюжетом роману, запитую:
— Пані Лідіє, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея написання цієї книги?
— Спровокував мене до написання сам екс-президент України Леонід Кучма, — відповіла письменниця, і, сумно усміхнувшись, додала:
— З високої державної трибуни він необачно кинув слова про те, що порядні жінки сидять вдома і про чоловіка та дітей дбають, а легковажні у чужих землях долі шукають.
Ці слова запеклись тяжким душевним болем у серцях тих українських Роксолан, яких доля розіп’яла на хресті страждань між Україною і Італією. Ковтаючи гіркі сльози, тремтячим від образи голосом мої україночки-подруги попросили:
— Напиши про нас правду. Нехай ті злі президентські слова не скаламутять у серцях наших дітей і внуків любові і поваги до нас.
Це щире прохання стало вітром натхнення у творчих вітрилах, і згодом з’явився цей роман під назвою «Дорогою надій».
— Звідки ви черпаєте історії роману?
— У цьому творі йдеться мова про свята і будні українських жінок, яких безталання погнало на чужину. Невигадані жіночі історії покладено в основу роману. Щиро зізнаюся, що художньо оформляючи розповіді-оповіді моїх землячок на папері, я не раз кропила написане сльозами співчуття. Серце моє також плакало від болю. А в голові постійно стугоніла думка: «Бідні мої журавочки, як же ви могли це все пережити?»
— Чи вважаєте ви, що ця книга буде зрозумілою українцям на Україні, людям, що не скоштували заробітчанського хліба?
— Ця книга, перш за все, буде близька і зрозуміла родинам наших заробітчанок. Нехай батьки, чоловіки, діти і внуки тих жінок, які, тяжко працюючи, дбають про матеріальний статок своїх рідних,
знають, що більшість українських жінок — це земні Богині, які через найтяжчі випробовування проходять, не втративши святості своєї душі і доброти серця.
Щира правда і з любов’ю написане слово серця людей завжди відкривають. Надійшло вже багато зворушливих відгуків на цей роман.
Ось що написав у своєму листі-відгуку на роман читач Сергій Д. із Києва:
«Нашим святим жінкам треба ставити величні пам’ятники не тільки в Україні, а й у всьому світі».
Романом зацікавився український кінематограф. Розпочалися роботи по зйомках кіно серіалу за його сюжетом.—
Де можна знайти роман, чи планується його переклад італійською мовою?
— Роман «Дорогою надій» можна придбати в книгарнях України і на книжкових базарах.
В Італії можна замовити цю книгу за адресами:
Рим. Тел. 333 673 99 10, Емполі. Тел. 333 26 23 400
Надійшла пропозиція від італійської редакції, щодо тиражування роману «Дорогою надій» італійською мовою. Сподіваюся, що так воно і буде.
— Щоб ви хотіли сказати майбутнім читачам вашої книги?
— Дорогі читачі! Людське життя — це постійна боротьба між песимізмом і оптимізмом. У найтяжчі грозові життєві хвилини пам’ятайте, що навіть після горобиної ночі на обрії обов’язково зажевріє світанок і з’явиться сонце.
Будьте мудрими і не забувайте про те, що щастя нагадує собою кришталевий колосок: необережно доторкнувся — і розсипався той колос на безліч кришталевих зернин, які жоден майстер-віртуоз не складе докупи.
Нехай доля обдарує Вас довговічним сонячним щастям, славні мої земляки.
Українська газета в Італії
