Administrator
Українська художниця розповідає Вічне місто через призму погляду митця і архітектора
Оригінальність техніки акварелі полягає в багатошаровості, яка досягається поступовим накладенням фарби одну на одну. Саме цей елітарний вид образотворчого мистецтва обрала для вираження свого світогляду українська художниця Алла Зарваницька. Акварель – чи не найкраща техніка для відтворення видів Рима. Фарби дозволяють картині світитися, бо ж не змінюють свого кольору з часом, так само як і Вічне місто що залишається загадковим та завжди молодим.
Мисткиня закінчила Київський Державний художній інститут (зараз Академія мистецтв) за напрямком архітектура. Тому тематика її картин продиктована професійною підготовкою, а найближчим для творчості є урбаністичний пейзаж. «Я знаю структуру міста, бачу його наче в розтині, це дозволяє мені вловити і передати його магію, не задумуючись над технікою виконання». – розповідає вона.
Народилася Алла Зарваницька у Тернополі, після завершення навчання працювала архітектором у Києві, одночасно співпрацюючи з галереями України, країн екс-Югославії, Чеської республіки, Польщі, Ірландії. Кілька років живе в Празі, де працює архітектором і художником-акварелістом, приймаючи участь у колективних виставках.
У 1997 році переїжджає у Рим. Для отримання європейської освіти, поступає в університет Ла Сапієнца на факультет архітектури, та продовжує професійну і творчу діяльність. У столиці Італії мисткиня проводить ряд персональних та колективних виставок. Рим – чудове місто для творчого самовираження, його потаємні куточки є відмінним місцем зустрічей поціновувачів мистецтва. Серед ряду інших, мисткиня вирізняє експозицію «Трастевере і довкілля», що проходило в Екскубіторіумі, відомій археологічній пам’ятці Римської імперії. «Трастевере – це район що зберігає характер римлян. На цій виставці відчувалася продовженість віків, поєднання пензля часу із пензлем мистецтва. Тодішній мер Рима Вальтер Вельтроні намагався популяризувати малознайомі куточки міста, тому надав для мистецьких цілей приміщення античної станції пожежників». – розповідає Зарваницька.
«Подорожуючи світом, зустрічаючись із різними культурами, людина неминуче стає Громадянином світу. Починаєш розуміти справжню вагу Свободи та Загальнолюдських цінностей у широкому розумінні цих понять, вчишся не розсіюватися на дріб’язкові, містечкові проблеми. Саме так було зі мною. Зараз я не належу до визначеної культури, при всьому тому, що Україна залишається материнською землею. – Розповідає художниця. – Кожна нація повинна бути гордою за свої здобутки. Тому я завжди хотіла, щоб мої діти знали та цінували свою українську частину, тож прививаю їм знання та любов до моєї культури та мови».
Крім картин, пані Алла працює над художнім оформленням листівок, закладок, календарів із видами Риму та відкриток на різдвяну тематику. Ці роботи української малярки туристи везуть із собою у різні куточки світу, на пам’ять про відпустку у Вічному місті.
«Незважаючи на те що займаюся улюбленою справою, хотілося б мати більше вільного часу для творчості, малювати не економічно вигідне, а сюжети які надихають. Присвятити час захопленням, які потім переростуть у картини. Думаю це – мрія кожного художника». – ділиться мисткиня.
На організацію останнього вернісажу «Двоє» пані Аллу підштовхнув її чоловік, також архітектор. Його відкриття відбулося 9 грудня. Критики високо оцінили рівень техніки виконання картин, та запропонували мисткині представляти українське малярство у майбутніх міжнародних мистецьких маніфестаціях.
Колізей укритий снігом… Пам’ять про це рідкісне для Риму явище збережеться у акварелях Алли Зарваницької поряд із вуличками, площами, фонтанами, арками, та видами берегів Тибру. У деяких творах зустрічаються фрагментарні рослини які художниця визначає як «структурна біоархітектура». Сукупність елементів композиції, кольору, колориту, апелюють до емоцій глядача, дозволяють відчути Вічне місто, зрозуміти його атмосферу, закохатися ще і ще раз.
Маріанна СОРОНЕВИЧ
