Marianna Soronevych
“… тут час минає якось зовсім по-іншому, відчуваєш ностальгію за домом, сім’єю, мовою. Часто думаю про те, як повернусь, відкладаючи час повернення рік за роком, боюсь, що, коли повернусь вдома буде все по-іншому.”
Дуже важливо усвідомити труднощі, які можуть трапитися на шляху мігранта. Той, хто мігрує, має приготуватись до багатьох змін, як в своїх думках і відчуттях, так і у відносинах із рідними, яких протягом тривалого часу не зможе побачити, а лише почути по телефону чи через скайп. Розлука із Батьківщиною, від’їзд, подорож, прибуття і зустріч із незнайомим – найважливіші моменти для мігранта. Кожна історія міграції неповторна, не існує двох однакових історій. Можна сказати, що той хто мігрує, починає свою подорож у момент, коли пакує валізу, для нього подорож – це не лише зміна географічного положення, але й зміна в думках та емоціях.
Міграція має розглядатись як узагальнений досвід, який включає в себе безліч чинників (індивідуальні, психологічні, соціальні, середовищні і т.д. …), які можуть зумовити до втрати рівноваги і навіть психологічного благополуччя.
Часто говориться про міграцію у негативному світлі. Але часом мігрантський досвід дозволяє задіяти позитивні ресурси родини. Ми хочемо запропонувати вам інформацію для роздумів, говорячи в першу чергу про труднощі, які можуть трапитися на шляху мігранта, аби заохотити вас до усвідомленого вибору перед тим, як мігрувати. Цей досвід взято із середовища груп самодопомоги та під час проведення зустрічей з батьками, вчителями та дітьми.
Для дорослих мігрантів рішення про від’їзд і адаптація у нових умовах (мова, культура, середовище) дозволяє мігранту підвищити здатність до вирішення проблем; новий життєвий досвід (мова, робота, культура) підвищує здатність приймати рішення і справлятися зі стресовими ситуаціями;
Перебування на території чужої країни (без дозволу на проживання) в осіб, які прибули нелегально, провокує відчуття страху і невизначенності на відміну від тих, хто мігрує законно: мігрант-нелегал живе в стані напів-невидимості, дезорієнтований в процедурі отримання дозволу на проживання і у відсутності інформації про служби, до яких можна звернутися, аби отримати інформацію про нього;
Мігрант, часто це робить для того, щоб допомогти своїй сім’ї (діти, чоловіки, батьки, онуки). Він бере на себе важливі обов’язки та очікування від сім’ї і від себе самого, іноді ця відповідальність може бути тягарем, в момент, коли мігрант стикається із труднощами життя в іншій країні (робота, здоров’я тощо). Йому не хочеться ділитися відчуттям дискомфорту з сім’єю. Це може створити труднощі в плануванні спільного сімейного майбутнього;
Велика відстань від своїх близьких і рідних, а також нечастий зв’язок можуть спричинити постійні відчуття тривоги, безпорадності і турботи про дітей і членів родини, які залишились в країні походження;
Пристосування до нового життя, нових устроїв та звичок викликає інтенсивні емоційні реакції: здивування, збудження, зміни настрою, гнів, цікавість, азарт, туга, страх; з роками мігрант все більше відчуває себе самотнім та відчуженим від своєї Батьківщини. Відсутність людей, яким він може довіряти, відсутність емоційної підтримки членів родини може посилити почуття “перебування поза контекстом” і “не належності до”. Наприклад, це часто трапляється з тими, хто доглядає за перестарілими і не має власного помешкання.
