"Сон" теперішньої заробітчанки (майже за Т. Шевченком)

…На панщині пшеницю жала?
О, ні! Мордує чужина.
Неволя інша гострим жалом
Пронзає серце, бо вона
Пішла у найми до чужинців
З чужими дітьми в кабалу,
А рідний син не жде гостинців,
А гострить мрієчки стрілу:
“Коли? Коли рідна матуся
Його пригорне до грудей,
Коли з очей сльози зітруться,
Коли почує від людей
Бодай уже німу мовчанку,
А не: “То – син заробітчанки”?..
…Над чужим сином задрімала,
Вмокнувши гадки в забуття,
І в сон-хмариночку впіймала
Уже своє, своє дитя:
І сниться їй той син Іван
Й вона – удома, біля нього,
Пропав злодійсько-хижий клан,
І у майбутнє йде дорога –
Весела, гарна, мов в раю,
А люди – радісні, веселі,
Усмішки в лицях вирають,
В усіх – достатків каруселі…
…Аж усміхнулася небога.
Прокинулась – нема нічого,
Лиш чужі діти тихо сплять
І в ́снах щось шепчуть по-чужому…
…Нема вже сили для проклять
На усіх тих, що їх із дому
Повиганяли, а самі –
Своєї совісті в пітьмі
Жують брехні гнилу солому…